Забезпечення Збройних сил нового формату озброєннями та військовою технікою

Ключовим питанням підвищення обороноздатності країни, особливо в контексті відбиття зовнішньої агресії, є належний рівень забезпечення силових структур, зокрема Збройних сил, сучасними зразками озброєння та військової техніки (ОВТ).

Відповідно, у цьому контексті немає сенсу казати про професійне військо, якщо йому бракуватиме сучасних систем ОВТ. Оскільки коштовний, але неозброєний професійний військовослужбовець не в змозі вирішити проблему перетворення ЗСУ на потужний інститут стримування агресії, і витрати на професійне військо виявляться недоцільними.

Зрозуміло, що особливе значення в цьому питанні відіграє оборонно-промисловий комплекс (ОПК) – ключова складова сектору безпеки і оборони України. За чинним законодавством ОПК – це сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами.

Однак, незважаючи на значущість ОПК як для підвищення обороноздатності країни, так і для розвитку економіки та інтелектуального потенціалу України, тривалий час він залишався без належної уваги влади і розглядався лише як інструмент для заробляння коштів від експортних контрактів з продажу переважно застарілої або частково модернізованої техніки радянських часів, а також ОВТ, розроблених перед розпадом СРСР чи в результаті реалізації розробок за кошти іноземних замовників. Питання оновлення, модернізації, закупівлі озброєння та військової техніки в інтересах української армії не було в пріоритеті. В результаті до 2014 р. рівень оснащеності військ сучасними зразками озброєння, а також готовності хоча б наявної техніки до застосування перебували у жахливому стані.

Достатньо красномовно про це свідчать оцінки експертів ІКК Defense Express, які ще в кінці 2009 р. засвідчили, що «у війську через брак коштів 88 літаків (з двохсот, які є у бойовому складі) і вертольотів не можуть піднятися у повітря, 70% кораблів і суден забезпечення не спроможні виконувати бойові завдання, 40% бронетанкової техніки і артилерійських систем – не готові до бойового застосування, 96% особового складу мають лише теоретичне навчання, а відключення військових містечок від енергопостачання стали в житті армії майже щоденним звичайним явищем. Не робиться жодних кроків з переозброєння вітчизняного війська. ЗСУ не зрозуміло за якою програмою готуються і взагалі існують». А той факт, що у 2010 р. новий Президент України Віктор Янукович ініціював заміну раніше проголошеного курсу на євроатлантичну та європейську інтеграцію на позаблокову політику, взагалі негативно вплинув на стан обороноздатності. Армія, яка так чи інакше готувалася до інтеграції у колективні структури безпеки, знову опинилася без чіткої мапи для подальшого руху. В подальшому фактично до 2014 р. ситуація з отриманням ЗСУ нових ОВТ переважно погіршувалася.

Досить цікаво тоді виглядало визначення вигляду ЗС України за Стратегічним оборонним бюлетенем до 2025 р. (його проект з’явився у грудні 2010 р., за часів управління відомством Михайлом Єжелем). По-перше, замінено було навіть терміни: якщо раніше використовували термін «будівництво та розвиток», то з 2011 р. пропонувалося вже говорити про «стабілізацію» (в медицині такий термін застосовується, коли мають на увазі стан тяжкохворого пацієнта). На першому етапі – 2011-2015 рр., – було заплановано «стабілізацію стану озброєння та військової техніки» української армії. Вже ніхто не робив таємниці, що більшість ОВТ ЗСУ знаходилися в стані занепаду. У переважної кількості боєприпасів вийшли терміни зберігання, понад 90% ОВТ знаходилися на межі завершення термінів експлуатації. При цьому міністр оборони М. Єжель заявив, що для утримання ОВТ в належному стані МО не вистачає близько 8 млрд. грн. Тобто підрахунки експертів свідчили: такий стан військове відомство Єжеля запланувало щонайменше на найближчі 5 років. Взагалі, заяви військово-політичного керівництва з 2010 р. вже звучали як знущання над ЗСУ та ОПК. Сказати, що В.Янукович не знав про проблеми армії, або не володів інформацією, було б викривленням інформації.2

В результаті з початком агресії РФ українській владі довелося розраховувати лише на міжнародну допомогу та максимальну акумуляцію внутрішніх резервів у питаннях оснащення та підвищення бойових можливостей війська.

Світова спільнота частково відреагувала на заклики керівництва країни про допомогу у протидії агресору. Так, на саміті НАТО у вересні 2014 р. країни альянсу вирішили надати Україні політичну та частково технічну підтримку. Було засновано шість трастових фондів, які мали б покращити ситуацію в сфері тилового забезпечення, кібербезпеки, управління, зв’язку, тощо. В подальшому, зовнішня підтримка передбачала переважно постачання нелетального озброєння та матеріально-технічного забезпечення, підготовки особового складу та реформування сектору безпеки та оборони.

За інформацією Міністерства оборони України, починаючи з 2014 р., військово-технічну допомогу Збройним силам країни надали близько 20 держав, включно зі США, Канадою, Польщею, Чехією, Великою Британією, Німеччиною, Австралією, Францією, Туреччиною, Румунією, тощо. Лідером за обсягом допомоги стали Сполучені Штати, які продовжують надавати близько 70% всієї допомоги. Однак незважаючи на таку підтримку країн світу, об’єми та склад наданої допомоги свідчать лише про те, в якому жахливому стані речей з питанням забезпечення військ до 2014 р. перебували ЗСУ.

Так, вітчизняним військовим передавалися медичне обладнання, аптечки, броньовані автомобілі підвищеної прохідності типу «HMMWV» та запчастини до них, багатодіапазонні радіостанції тактичної ланки зв’язку «Harris», прилади нічного бачення, хімічну лабораторію для оперативного аналізу хімічних речовин, обладнання для розмінування, радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби AN/TPQ-36, тактичне спорядження, комплекти літньої та зимової камуфльованої форми одягу, бронежилети та кевларові шоломи, шарфи, каремати та мікрофлісові шапки. В рамках гуманітарної допомоги США було передано ЗСУ мобільний польовий шпиталь, продовольчі набори, генератори, обігрівачі для приміщень, водолазне спорядження та обладнання для Повітряних Сил ЗСУ. Крім того Україна купували низку зразків ОВТ у США, серед яких Міні-БПЛА RQ-11B «Raven», РПГ PSRL-1, снайперські гвинтівки Barrett M107A1, тощо.

За заявою посла США в Україні Марі Йованович в рамках матеріально-технічної допомоги країні Сполучені Штати з 2014 р. надали Україні майже 1 млрд. дол. у сфері безпеки. І вона триває і по сьогодні. У лютому 2018 р. уряд США передав ЗСУ 2500 приладів нічного бачення на загальну суму 5,8 млн дол. Оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачав вже надання Україні 350 млн дол. оборонної допомоги, включно й летальної зброї – 37 пускових установок і 210 ракет ПТРК Javelin – їх було передано Україні в 2018 р.

Канада передала українській армії балістичні маски, прилади нічного бачення, бронежилети, кевларові шоломи, спальні мішки та велику кількість зимової форми одягу. Крім того, на осінь 2018 р. анонсовано передачу Україні канадських снайперських гвинтівок PGW LRT-3. Республіка Польща передала комплекти постільного приладдя, житній хліб довготривалого зберігання, сухі пайки та речове майно. Австралія – предмети зимової форми одягу. Велика Британія – речове та медичне майно, тактичне спорядження, зимове дизельне пальне, прилади нічного бачення та GPS-навігатори. Китай – обладнання для офтальмологічної клініки. Словацька Республіка – електрогенератори, освітлювальні комплекти, пластиковий посуд, спальні мішки, речове майно та широкий спектр медичного обладнання. Туреччина – речове майно. Французька Республіка – бронежилети та медичні матеріали. Королівство Нідерланди – електрогенератори та зимове речове майно. Іспанія – бронежилети і кевларові шоломи, Чехія та Албанія – спорядження та обмундирування, Литва – обладнання, обмундирування, Норвегія, Латвія, Данія, Японія – різноманітне обладнання. Крім того, США, Велика Британія, Італія, Франція, Польща, Болгарія та Румунія надають допомогу Збройним силам України у підготовці майбутніх офіцерів флоту шляхом навчання та стажування курсантів Інституту ВМС на бойових кораблях.