Україна потребує ракет середньої і малої дальності

Аналіз технічного рівня озброєння і військової техніки (ОВТ) Збройних Сил України (ЗСУ) демонструє, що він не відповідає запитам військового часу. Причиною цього стала багаторічна хронічна нестача бюджетних коштів для модернізації існуючих і розробки нових видів озброєння. У найближчі роки у багатьох із них закінчиться технічний ресурс експлуатації, що може привести до подальшого зниження боєздатності армії.

Суворі реалії сьогодення, а це п’ятирічний досвід бойових дій на Донбасі примушує тверезо оцінити стан та потенціал озброєння і військової техніки та перспективи їх розвитку.

Аналіз технічного рівня озброєння і військової техніки (ОВТ) Збройних Сил України (ЗСУ) демонструє, що він не відповідає запитам військового часу. Причиною цього стала багаторічна хронічна нестача бюджетних коштів для модернізації існуючих і розробки нових видів озброєння. У найближчі роки у багатьох із них закінчиться технічний ресурс експлуатації, що може привести до подальшого зниження боєздатності армії.

Низькому технічному рівню існуючого озброєння також сприяли:

  • прийнятий свого часу принцип дооснащення («переоснащення») Збройних сил України озброєнням, що знаходилося на збереженні ще з радянських часів, який призвів до формального підходу до реформування підприємств ОПК та недостатньої їх технологічної оснащеності;
  • скорочення можливостей ОПК з ремонту та модернізації існуючих та розроблення нового озброєння через припинення поставок комплектуючих із російських підприємств в результаті російської збройної агресії проти України;
  • втрата 27 оборонних підприємств внаслідок анексії Криму (85% виробничих потужностей підприємств було сконцентровано в Севастополі та Феодосії) і 27% промислового потенціалу внаслідок воєнного конфлікту на Донбасі.

В цих умовах одним із пріоритетних видів ОВТ, здатних потенційно підвищити обороноздатність держави є ракетно-реактивне озброєння (РРО).

Нині в багатьох арміях різних держав ракетне озброєння є одним із основних його видів. Наявність високоточних ракетних комплексів уже одним фактом свого існування здатне утримати агресора від нападу, оскільки вони створюють реальну загрозу економічному і військовому потенціалу противника. Тенденції ведення сучасних війн лише підтверджують і підсилюють роль ракетної компоненти. Порівнюючи початкові етапи трьох близьких за змістом військових операцій «Буря в пустелі» (1991), «Лис в пустелі» (1998 р.), «Союзницька сила» (1998 р.), слід виділити одну характерну особливість. У першій із цих операцій основна увага приділялася ударній авіації (співвідношення ударних літаків і ракет склало чотири до одного), у двох інших – ракетам (співвідношення ракет і ударних літаків складало один до чотирьох і один до п’ятьох відповідно). Іншими словами, проглядається тенденція нанесення першого удару ракетами, а авіації відводиться другорядна роль.

З огляду на ефективність ракетного озброєння середньої та малої дальності, Туреччина, Росія, Південна Корея, Північна Корея, Ізраїль, Індія, Пакистан, Іран та Китай приділяли підвищену увагу оснащенню ними національних армій. Наприклад, Туреччина спочатку закупила американські ракети MGM-140A ATACMS. Згодом на озброєння армії було взято ракетні комплекси Yildirim-I и Yildirim-II із ракетами, що мають дальність стрільби 150 и 300 км, відповідно.

Росія зберігає понад 200 ПУ ОТРК Р-17 і має на озброєнні 180 ПУ ТРК «Точка» и ПУ ТРК «Точка-У», а також 132 ПУ ОТРК «Іскандер-М». Крім того, відповідно до Державної програми озброєння Збройних сил РФ на 2011 – 2020 роки планується поставка 120 ОТРК «Іскандер-М» у сухопутні війська, що дозволяє їх розташувати значно ефективніше по всьому периметру кордонів.

У Південній Кореї національні сили стримування включають 4 типи ракетних комплексів: Hyunmoo-1 із дальністю стрільби 180 км, Hyunmoo-2А із дальністю стрільби до 300 км; Hyunmoo-2В із дальністю стрільби до 500 км і Hyunmoo-2С із дальністю стрільби до 800 км.

Північною Кореєю створено ракети середньої дальності, зокрема Hwasong із дальністю стрільби 800 – 1500 км і Pukkuksong – 2(KN-15) із дальністю стрільби 1200 – 2000 км.

В Ізраїлі було створено ОТРК Jericho-1 із дальністю стрільби 500 км і Jericho – 2 із дальністю стрільби 1300 км. До того ж, Ізраїль провів у 2011 році успішні льотні випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Ієрихон–3», що здатна нести декілька боєголовок індивідуального наведення із дальністю стрільби 10 тис. км.
Взяття на озброєння перелічених ракет зміцнило обороноздатність цих держав і сприяло проведенню ними незалежної політики у своїх регіонах.
У світі відбуваються й інші суттєві зрушення, що змінюють систему міжнародної безпеки.

Вихід США і Росії з ДРСМД знаменував серйозний геополітичний перелом та означав початок нової небезпечної гонки озброєнь в галузі створення ракет середньої і малої дальності. Небезпека полягає в тому, що ракети середньої і малої дальності здатні досягти цілі за декілька хвилин, не залишаючи шансів противнику на підготовку до удару та його відбиття. До того ж вони мобільні, їх возять на спеціальних пускових установках, що є додатковим ускладненням при їх знищенні.