Україна у зоні небезпеки високого рівня

Путінські ядерні загрози на початку червня, путінська стаття про Другу світову війну із загрозами нової війни в середині місяця, путінський «парад перемоги» 24 червня, путінський референдум задля «воцаріння» до 2036 року, путінське продовження вогневих атак на Донбасі, та, нарешті, путінська мобілізація резервістів у передостанній день червня на тлі активної підготовки до завжди небезпечних для України маневрів «Кавказ-2020» надають підстави казати про безпрецедентне зростання небезпеки та появи ризиків «застосування воєнного важелю» Росією проти України.

Ланцюг нових ризиків, ініційованих особисто президентом РФ, у Києві помітили добре. Дійшло до того, що 29 червня заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар заявив, що українці повинні бути готові до повномасштабного наступу РФ на Україну. Причинами такого сценарію дипломат назвав як внутрішню нестабільність в Росії, зокрема через невдоволення результатами голосування за зміни до Конституції РФ, так і питання постачання води до окупованого Криму.

Особиста активність президента-чекіста

Президента Путіна надзвичайно багато критикували у травні – за нездатність впоратися із пандемією та падіння рівню довіри до нього. Багато хто почав казати про те, крісло під хазяїном Кремля захиталося. А його колишній колега-розвідник Юрій Швець навіть висловив думку, що найбільше зацікавлені «злити» чинного президента секретар Радбезу РФ Микола Патрушев та глава ФСБ Олександр Бортников. Так чи інакше, але справи у Путіна нині не у найкращому стані. Є ознаки того, що він дратує впливових людей силового блоку та так званих нових еліт, які бажають справжнього розвитку держави на фундаменті нових смислів. То ж задля демонстрації своєї сили та набуття нових спроможностей Путін вдався до неабиякої особистої активності.

Попри пандемію, президент РФ не відмовився від військового параду, підписав указ про основи російської політики в галузі ядерного стримування, вирішив інсценувати ризиковане волевиявлення. Та усе це зробив на тлі погроз світові і оточуючим країнам. Тим часом у світових аналітичних центрах, штаб-квартирах політиків та ЗМІ збільшилося розмов про зростання неадекватності і непередбачуваності російського лідера. Саме тому різко зросли й ризики для України, а напруження досягло передвоєнного рівню. Не виключено, що Путін вдасться до справжньої масштабної агресії проти України задля відвертання уваги від внутрішнього дисбалансу та кризи відносин із Західним світом.

Програмна стаття Путіна

Стаття Путіна, що присвячена 75-річчю від дня перемоги над нацизмом, була опублікована 18 червня в американському журналі National Interest – виданню з сумнівною репутацією та, як подейкують, зв’язками з російськими спецслужбами. Відповідно до задуму, вона мала додати президенту РФ авторитету державного лідера, що диктує умови співіснування своїм опонентам. Тут Путін напевно зажадав зрівнятися із іншим кровавим диктатором – Сталіним.

«Головна мета статті президента РФ про Другу світову – легітимізувати не стільки російську офіційну картину, скільки сьогоднішню імперську політику», — вважає Борис Соколов, професор з Москви («День», 22 червня).

Про намір посадити опонентів за стіл перемовин – на рівних, каже інший дослідник, директор Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко (dt.ua, 24 червня). «Переговори «великих», — наводить Литвиненко цитату Путіна, — це шанс уникнути силового врегулювання спорів. Силове вирішення, за наявності ядерної зброї, що може фізично знищити Землю, — вкрай небезпечне. Відповідальність лідерів п’яти держав і полягає в тому, щоб скористатися цим шансом». Наприкінці директор НІСД робить наступний висновок: «Прагнення сховатися в минулому від майбутнього та реакційне світосприйняття еліт – класична ознака періоду напередодні великих потрясінь. І це слід усвідомлювати».

Редактор відділу «Лівого берегу» Олександр Демченко побачив у статті кремлівського чекіста пряму погрозу масштабною війною: «Велика війна неминуча, вона, ймовірно, може незабаром початися. Це — та червона лінія, яка проходить крізь тіло статті Путіна. І він навіть не натякає, а прямо каже» (lb.ua, 19 червня). Та доповнює свою думку відповідною цитатою: «Змінюється все: від глобальної розстановки сил і впливу до соціальних, економічних і технологічних основ життя суспільств, держав, цілих континентів. У минулі епохи зрушення такого масштабу практично ніколи не обходилися без великих військових конфліктів, без силової сутички за вибудовування нової глобальної ієрархії».

Отже, у ланцюгу погроз та послань стаття Путіна посідає визначне місце та маю свою небезпечну кодифікацію. Хазяїн Кремля, серед іншого, намагається переконати, що штучно утворені зміни в РФ загрожують серйозними викликами усьому світові.

Путінський «парад перемоги» та його замаскована символіка

24 червня У Москві завершився парад Перемоги, присвячений 75-річчю закінчення так званої «Великої Вітчизняної війни». Попри пандемію. Як представили подію російські ЗМІ, у ньому взяли участь понад 13 тис. військовослужбовців, в тому числі представники іноземних держав. Красною площею пройшли 234 одиниці військової техніки, серед яких 24 новинки. Завершив парад проліт 75 літаків і вертольотів. Пропагандистська преса із пафосом відзначила, що «24 зразка новітньої техніки — рекордна кількість». Та перелічила новинки – від бойової машини піхоти «Армата» до берегового ракетного комплексу «Бал» і важкої вогнеметної системи «Тосочка».

Можна припускати, що Путіну парад був потрібен для закріплення громадської думки про себе як про могутнього державного менеджера, здатного забезпечити створення новітньої техніки всупереч санкціям. А ще Путіну потрібно замаскувати парадом низку проблем та програшів: втрату космічного ринку на користь приватної компанії Ілона Маска, негаразди із створенням ракети «Буревестник» (з її важкою аварією та загибеллю людей у 2019 році), неспроможність «суперлітака» Су-57, смертний вирок танку «Армата» і платформі «Бумеранг», розробкам військово-транспортної авіації, і ще багатьох провалених проектів.

Варто додати, що серед гостей на параді можна виокремити лише Китай та Індію, решта – колишні республіки СРСР, які через небезпеку Росії намагаються реалізовувати гнучку політику. То ж справжні справи у Путіна не такі вже й добрі, як він намагається представити.

Ліквідація діючої Конституції РФ. Заколисування Пу

25 червня в Росії відбувся старт так званого «референдуму» — театралізованого дійства, в ході якого має бути вирішено питання повної концентрації влади в руках діючого президента РФ. Путіну потрібно зафіксувати для усіх – альтернативи йому в РФ немає. Тому він наважився ініціювати «референдум» сьогодні, а напередодні президентських виборів. Більше того, цей крок передбачає високу ймовірність посилення агресії в суміжних з Росією країнах. А тектонічні зсуви у світі і самій Росії цьому сприятимуть. Більш перспективними для Путіна виглядатимуть справи «збирання земель», які самі по собі мають зліпити з озлобленої, деструктивної особистості історичну постать.

Ось справжня причина агресивного висловлення хазяїна Кремля про колишні союзні республіки та намір відібрати те, що надійшло до них під час життя радянської імперії. Готовність Путіна до подальшої агресії висловлена синхронно, і вона напряму стосується й України. А саме, в інтерв’ю телеканалу Росія Путін зазначив наступне: «Виникає питання: якщо та чи інша республіка увійшла до складу Радянського Союзу, але отримала в свій «багаж» величезну кількість російських земель, традиційних російських історичних територій, а потім раптом вирішила вийти зі складу Союзу. Ну хоча б тоді виходила з тим, з чим прийшла, і не тягла б з собою «подарунки» від російського народу. Адже нічого цього не було прописано». Тут навіть коментарі зайві…

До справи «референдуму» варто додати, що й російські оглядачі заговорили про новітні виборні технологій, вкрай небезпечні для майбутнього. «Під кінець плебісциту щодо поправок до Конституції влади стали визнаватися, що цей захід використано в тому числі і в якості полігону для обкатки нових електоральних технологій. Нагадаємо, що крім розтягнутого терміну це ще й свобода вибору місць для голосування, і набір спостерігачів через громадські палати, і спрощена форма підсумкового протоколу», — зазначила «Независимая газета» (29 червня).

Резервісти, у стрій! Небезпечний «Кавказ-2020»

29 червня Путін підписав указ про призов резервістів на військові збори. Цікаво, що фахівці одразу побачили у цьому кроці продовження лінії ризиків та ймовірність підготовки до авантюри російським лідером. Зокрема, як написав відомий експерт і юрист Борис Бабин у Facebook, указ Путіна — прихована масова мобілізація в російську армію. «Вперше за багато років указ не встановлює жодних термінів тривалості призову. Фактично особи із запасу призиваються владою РФ до особливого розпорядження. Таким чином указ можна вважати прихованою формою масової мобілізації в ВС РФ запасу, на невизначений термін і в невідомому поки обсязі», — заявив експерт.

Зростання небезпеки тут напряму може бути пов’язане із проведенням Росією стратегічних командно-штабні навчань ЗС РФ «Кавказ-2020». Раніше представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький зазначав, що військові маневри «Кавказ-2020», активна фаза яких відбудеться в кінці вересня, підвищують загрозу відновлення Росією широкомасштабних бойових дій проти України.

Стратегічне стримування та санкційна перестрілка

Тим часом Захід тримає курс на всебічне стримування намірів Кремля. 28 червня стало відомо, що Конгрес США планує виділити 3,8 млрд. дол. на стримування Росії в Європі. Комітет з питань збройних сил Палати представників США в проекті виділення коштів зазначив про необхідність додатково виділити 3,789 млрд. доларів на підтримку зусиль ЄС щодо стримування дій Росії. Мова, крім іншого, про розвиток підводного флоту, систем супутникового зв’язку, стратегічну підготовку засобів для перекидання військовослужбовців морським транспортом. Також пропонується виділити 250 млн доларів в якості військової допомоги Україні, а 50 млн з них передбачено витратити на фінансування летального озброєння. Крім того, у документі зафіксовано заборону фінансування будь-якої діяльності, що сприяє визнанню російської влади в окупованому Криму. Ще Конгрес пропонує і далі обмежувати військове співробітництво США з Росією за винятком тих випадків, коли мова йде про зменшення ризику конфліктів.

Зі свого боку, 17 червня міністри оборони країн НАТО на саміті прийняли рішення посилити системи ППО і ПРО альянсу, щоб протистояти російській ядерній ракетній загрозі.

А окремо, Державний департамент США схвалив можливий продаж Україні до 16-ти патрульних катерів Mark VI та пов’язаного устаткування на загальну суму у 600 мільйонів доларів.

У свою чергу, 29 червня було оприлюднено рішення щодо продовження санкцій проти Росії. Рада Європейського Союзу окреслила продовження санкцій, спрямованих проти окремих економічних секторів Російської Федерації на наступні шість місяців, до 31 січня 2021 року. У документі зазначається, що такі обмежувальні заходи були введені у 2014 році через дії Росії з дестабілізації України та спрямовані проти російських фінансового, економічного, енергетичного та оборонного секторів, як і у сфері використання товарів подвійного призначення. Цікаво, що введені санкції обмежують доступ до первинного та вторинного ринків капіталів ЄС для певних російських банків і компаній, а також забороняють фінансову допомогу та брокерські послуги для фінансових інституцій Росії. Крім того, обмежувальні заходи також забороняють прямий або непрямий імпорт, експорт або передання всіх матеріалів, що пов’язані із обороною, та вводять заборону на всі товари подвійного призначення, які можуть використовуватися у військовими Росії як кінцевими користувачами. Санкції також стримують подальший доступ Росії до певних чутливих технологій, що можуть бути використані в російському енергетичному секторі.

З іншого боку, Німеччина почала готувати санкції проти США через Північний потік-2. Зазначається, що вони будуть введені в дію, якщо Вашингтон представить нові заходи проти Північного потоку — 2. «Німеччина готується завдати у відповідь удар по США в тому випадку, якщо президент Дональд Трамп виконає свою погрозу вбити газопровід «Північний потік – 2» за допомогою додаткових санкцій», — написало Bloomberg. Відомо, що уряд Меркель розглядає варіант надання тиску з метою прийняття координованих дій на рівні Євросоюзу. Санкції проти США канцлер хоче ввести комплексно з іншими країнами ЄС. У Берліні стурбовані, що нові американські санкції можуть вдарити по набагато більшій, ніж раніше, кількості німецьких і європейських компаній. Як відомо, будівництво російського газопроводу Північний потік — 2 було припинено через введені США в грудні 2019 року санкцій проти підрядників газопроводу. Кремль пообіцяв завершить проект власними силами і запустити його в роботу трохи пізніше, ніж було заплановано. А в Сенаті США був зареєстрований проект закону про введення додаткових санкцій проти компаній, які пов’язані з реалізацією проекту Північний потік-2. У разі прийняття санкцій, під американське ембарго можуть потрапити компанії, які надають проекту Північний потік-2 юридичні та страхові послуги.

Таким чином, перебіг подій свідчить про те, що світ вступив у зону турбулентності й конфронтації. Зросли ризики превентивних дій та загального протистояння Західного світу з Росією, однак поглибилися і протиріччя між окремими гравцями західного табору. А попри зростання підтримки України через російську агресію виникли й нові виклики по відношенню до самої України. Що, серед іншого, вимагає більш активної та динамічної підготовки оборони, покращення ситуації із оборонним плануванням та реформами ЗСУ і ОПК.