Україні потрібно шукати варіанти, які дозволили б завдати агресору максимальної шкоди
“У 2020 році Міноборони одержить ресурси на утримання армії і трохи на тактичну війну”, — сказав мені генерал з 20-річним досвідом підготовки програм і документів у секторі безпеки після ознайомлення з проєктом бюджету програми уряду
З огляду на складні реалії сьогодення практично в усіх країнах світу, зокрема і в Україні, політики, науковці, фахівці у сфері національної безпеки і оборони обговорюють можливі напрями підвищення міжнародної і національної безпеки у воєнній сфері. Пропонуються різні заходи політичної, військової, економічної та іншої спрямованості, реалізація яких дозволила б запобігти виникненню нових війн і воєнних конфліктів або їх припинення з найменшими втратами людських і матеріальних ресурсів
Проблема трансформації «Укроборонпрому» і реформи всього ОПК з деяких пір перетворилася на головний біль для нового президента. По-перше, Володимир Зеленський зіткнувся з неприємною реальністю – всередині його команди є не просто різні бачення оборонної реформи, але деякі позиції з непримиренними суперечностями. По-друге, ще більш прикрим виявилося відкриття, що спадщина попередника являє собою ще менш привабливий калейдоскоп картинок, ніж уявлялося на перший погляд.
Наближення чергового свята воєнних розвідників України 7 вересня, скоріше, привід для неупередженої оцінки нових викликів та потенціалу розвідувального відомства Міноборони. З одного боку, форми й методи «гібридної» війни мають надзвичайно широкий спектр – від диверсій і терактів до інформаційно-психологічних операцій. І невідомо, яка активність противника містить більше небезпеки: підривна чи атаки на фронті.
