Елементи кардинальної реформи ОПК – погляд з уряду

Ключові елементи реформи ОПК обговорили заступниця міністра Міністерства розвитку економіки, торгівлі, та сільського господарства Світлана Панаіотіді та член Правління Українського інституту безпекових досліджень (УІБД), директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак.
Фото: zik.ua

В Україні говорять про започаткування масштабної реформи ОПК, в результаті якої в державі має з’явитися нове міністерство ОПК та агентство з розвитку оборонних технологій. Трансформація має відбутися менш, ніж за півтора роки.

Зокрема, створюється міністерство, яке буде займатися проблемами оборонної промисловості. Його нинішня назва – Міністерство розвитку стратегічних технологій та інновацій. Будуватися воно має якраз на базі того департаменту Мінекономіки, де сьогодні працює близько 70 осіб. До структури нового міністерства мають увійти ДК «Укроборонпром», Державне космічне агентство України, Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки, Держслужба експортного контролю, а також окреме державне підприємство Павлоградський хімічний завод, що займається виробництвом палива для новітніх ракет.

На сьогодні є ідея, щоб цим всім керував віце-прем’єр міністр – міністр згаданого міністерства. Як вважають розробники, це дасть високий рівень представництва ОПК в структурі виконавчої влади. Вперше в історії країни створить єдиний центр прийняття управлінських рішень щодо оборонної промисловості, тобто реалізації військово-промислової політики. Крім того, ОПК стане суб’єктом на рівні уряду. І все це прискорить його розвиток.

Щоправда, розвиток цей можна забезпечити лише шляхом внесення змін в низку законів, а також прийняттям деяких нових. Серед найбільш критичних та актуальних – це внесення змін до Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» (в частині зміни принципів управління підприємствами ОПК) та до Закону України «Про корпоратизацію підприємств». А також прийняти окремий закон – про особливості перетворення підприємств ОПК та космічної галузі.

Нарешті, дуже важливий, а може, найважливіший елемент реформи –забезпечення розвитку технологій. Зокрема, передбачено прийняття урядової постанови щодо утворення Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів. Власне, його утворення, як і створення самого міністерства, передбачене президентським Указом №59 від 27 лютого 2020 р. Але лише тепер, коли карантин і коронакриза на фініші, за це спробували взятися серйозно.

Загалом показово, що проєкт кардинальної трансформації ОПК народився в РНБО (він був досконально розроблений апаратом РНБО за участю ряду експертів, в тому числі, недержавних). Що ж до термінів, то передбачається, що нове міністерство запрацює через три-п’ять місяців, а потім ще 12 місяців триватиме перехідний період. Саме під час річного другого етапу реформи має з’явитися Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів – на базі Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки.

Експерти вважають, що це реально може стати наймасштабніша реформа оборонної промисловості за всю новітню історію України. Звісно, дуже важливо хто саме буде організовувати цю реформу, тому що від особистості в нашій державі залежить дуже багато. Є й низка питань, які має розв’язувати новий віце-прем’єр міністр.

І президент Володимир Зеленський 3 червня ц.р. заявив, що в уряді планується створити посаду віцепрем’єр-міністра з оборонно-промислового комплексу, наразі підбирається кандидатура.

«Я дав доручення минулого тижня. Зараз підбираються кадри. Наступного тижня у нас на базі РНБО, буде комісія, я теж буду входити в цю комісію. Прийдуть люди, вже зі стратегією. У нас буде не міністр ОПК, у нас буде віцепрем’єр з ОПК і промисловості. Буде віцепрем’єр, тому що він повинен мати не тільки свою вертикаль як міністр, а й координувати декілька підприємств», —  сказав глава держави.

То ж, ці та інші питання реформи обговорили С. Панаіотіді та Валентин Бадрак

(переглянути відеоверсію можна тут: https://security-talks.com.ua/proponovana-derzhkonczernom-versiya-reformuvannya-ukroboronpromu-cze-poki-draft-yakij-treba-obgovoryuvati-zastupniczya-ministra-svitlana-panaiotidi/ )

Бадрак: Почати нашу розмову хотілося б з того, що нині жваво обговорюють можливість формування до кінця червня Міністерства з питань ОПК. Можливо, назва буде іншою, але це вже не так важливо. Наскільки реальною є реалізація такої ідеї?

Панаіотіді: Гадаю, це питання реалізації політичного рішення. В даному випадку зазначене рішення має приймати Прем’єр-міністр, Президент разом із секретарем Ради національної безпеки та оборони та головою профільного комітету Верховної Ради. Такі дискусії справді йдуть, і особливо вони активні останній тиждень. Вони проходять з презентаціями, з обговоренням різних варіантів, недоліків, спільних позицій.

Але в будь-якому випадку створення такого міністерства з огляду на  практичну реалізацію – це питання півроку, при дуже оптимістичному сценарії, коли влада не змінюється, і коли усі націлені на швидке завершення цього процесу. Насправді, існує дуже багато бюрократичних процедур.

Інша частина питань пов’язана із внесенням змін у бюджетне законодавство. Є такі речі, на реалізацію яких – як би оперативно ми не реагували – об’єктивно потрібен певний час. Вони бюрократичні, але їх потрібно буде дотримуватися у будь-якому випадку.

Бадрак: За часів Петра Порошенка наш ЦДАКР завжди критикував – і не тільки ЦДАКР, але і усе експертне середовище, та й іноземні експерти – критикували так зване «ручне управління» оборонкою. Ми пам’ятаємо як у 2016 році майже було вирішено, що буде таке міністерство. Навіть Степан Кубів, тодішній перший віце-прем’єр, почав здійснювати практичні кроки у напрямку створення цього міністерства. Але все ж таки цього не відбулося. Нині, за рік президентства Володимира Зеленського, влада прийшла до такого рішення. Якось у минулому році у нас виникла дискусія з Давидом Арахамією, він дуже сумнівався, що в разі створення такого Міністерства все одразу зміниться. Ви як гадаєте, міністерство надасть поштовх розвитку ОПК? Наскільки реально те, що буде формуватися нова військово-промислова політика, і чи потрібно, щоб «центр тяжіння» у прийнятті рішень щодо ОПК перейшов саме до виконавчої влади?

Панаіотіді: Це дуже системне питання. По-перше, давайте розберемось: міністерства – це політика. А у нас дуже часто у дискусіях висловлюються думки, що міністерство – це управління підприємством. Політика та управління мають бути розподілені згідно з сучасними стандартами. Політика формується, але давайте повернемось на початок: нам потрібно підтримувати ієрархію керівних документів. Наприклад, ми написали draft нової Стратегії розвитку ОПК. Ми її опрацюємо після того, як закінчимо аналіз потреб ЗСУ, що були надані для Огляду ОПК. У нас має бути перший, найголовніший документ – Стратегі національної безпеки, після неї йде низка інших стратегічних документів, і тільки після того ми зможемо перейти до Стратегії розвитку ОПК. Має бути дотримана ієрархія ухвалення документів, і вони повинні прийматися у чіткій послідовності.

Стосовно прийняття рішень. Це дискусійне питання, де саме має бути центр. Оборона – це вертикаль президента, але напрямок, про який ми говоримо – оборонно-промисловий комплекс, – це власне забезпечення сфери нашої безпеки та оборони. Це не питання просто створення міністерства, це питання наділення його повноваженнями. Формуючи систему, потрібно одразу прописувати не тільки, як виглядає сама система влади, але і те, як само будуть прийматись рішення, їх шлях.

Бадрак. Пані Світлано, ви дуже влучно згадали про повноваження. Ви вже досить тривалий час займаєте свою посаду, «пережили» «ДОЗ-2020», і напевно вже відчули її складність. Скажіть, будь ласка, чи ви відчували недостатність повноважень на посаді заступниці міністра для вирішення цих питань? Взагалі, достатньо для реалізації усіх завдань забезпечення потреб сил оборони, із урахуванням 16 замовників у державі, повноважень заступника міністра? 

Панаіотіді. Це навіть немає сенсу обговорювати. Я -заступниця міністра. А є замовники, яких представляють міністри, і звичайно, ми не рівні у статусі. Більше того, міністр жодного міністерства не може мати якусь надзорну функцію по відношенню до іншого міністра.

Бадрак. Тобто Ви погоджуєтеся, що вертикаль у цьому випадку має замикатися на профільного віце-прем’єр-міністра?

Панаіотіді. Потрібно розуміти, з якими завданнями? Це потрібно для того, щоб не виникало конфлікту інтересів. Наприклад, якщо Збройні сили купуватимуть не те, що їм потрібно, а те, що може віце-прем’єр з опк з позиції «нагляду» нав’язати. Якщо приймати якісь довгострокові рішення, ми маємо чітко зрозуміти, що важливо для промисловості. А для промисловості важливо мати розуміння, як вони планують свій цикл, що буде заплановано хоча б на три роки. Наприклад, планування держоборонзамовлення трирічне, але воно щорічно змінюється, оскільки прив’язане до бюджетного року. І саме в цьому полягає основна проблема для промисловості. Промисловість має розуміти, що їй планувати виготовляти. По-перше, для того, щоб задовольнити потреби Збройних сил України, По-друге, що продавати на експорт.

Бадрак. Ви згадали про ДОЗ. Скажіть ви погоджуєтесь з тим, що у реформуванні ДОЗ-2020 саме Міністерство оборони гальмувало процес? 

Панаіотіді: Ми здали проект ДОЗ до РНБО до 10-го січня, як це передбачено законом. ДОЗ від Міноборони отримали 30 січня, в РНБО показники були затверджені в середині лютого. Після цього ДОЗ був в Офісі президента, і 27-го лютого документ був підписаний і винесений на засідання Кабінету Міністрів. На мій погляд не етичного давати оцінки іншим посадовим особам, тому тут я утримуюсь від коментарів. Але скажу, що система так працювати не повинна. Держоборонзамовленням потрібно займатись постійно, в ідеалі, ще влітку планувати закупівлі. Просто усі звикли, що бюджет зазвичай у нас приймається під новорічну ялинку, і тільки після прийняття бюджету починається все планування. Довгострокове планування – це великий виклик, і цьому потрібно вчитися.

Бадрак: Ми завжди наполягали на тому щоб було три-чотири програми…наприклад, ракетна програма, яка б фінансувалася незалежно від ДОЗ…

Панаіотіді: Вона повинна фінансуватися в межах ДОЗ, але ми не можемо мати нескінченну кількість програм, і щоб всі вони були пріоритетними… Давайте говорити чесно: коли у нас із 20 пріоритетів є гроші на два, то тоді у «ручному режимі» обираються ті два, яким пощастить щось отримати.

Бадрак. Є проект Закону «Про державні оборонні закупівлі». Якщо він буде ухвалений в цьому році, чи покращить це ситуацію, зокрема, із ДОЗ? Чи вдало він виписаний?

Панаіотіді. Ви знаєте, він рамковий. І там дуже багато документів, які відносяться до так званого другорядного законодавства. Є постанови Кабінету міністрів, які мають бути переписані, переглянуті з новим підходом, і це великий виклик. Ми хочемо змін, але чи готові ми до цих змін? Приблизно 20-25 постанов потрібно буде змінювати.  Найболючіші для всіх – це РКМ, розрахунково-калькуляційні матеріали. З точки зору захисту інтересів промисловості, урядові структури готові трансформуватись. Це дуже потрібно – замінити РКМ на гарантування якості. Але є інше питання – наскільки це буде втілено? Наскільки це все буде виписано? І наскільки всі будуть готові до того, що все зміниться?

Якщо є якісь правки, зауваження, коментарі юридичного плану, їх потрібно подати. Але зараз це мають право зробити тільки народні депутати, тому що вже друге читання. Потрібно сідати і обговорювати через депутатів. Далі. Дуже велика частина процесу – це постанови уряду, які мають бути опрацьовані Міністерством оборони. В Мінекономіки, умовно кажучи, 10 постанов, і приблизно 15 потрібно переробити Міністерству оборони. Це велика робота, і до цієї роботи потрібно бути готовими, у тому числі, ментально.

Бадрак. Є проривний Указ Президента України №59. Він був підписаний главою держави ще 27 лютого, три місяці вже пройшло. На сьогодні ми бачимо, що дуже мало зроблено для виконання положень цього указу. Коли у нас з’явиться Агентство з розвитку оборонних технологій, Стратегія розвитку військово-технічного співробітництва та Державний фонд, про який там йшла мова?

Панаіотіді. Нещодавно ми з Володимиром Горбуліним обговорювали кричущу необхідність створення цього агентства. Ми навіть разом з МЗС опрацьовували можливість партнерства, залучення, підписання угод для того, щоб у нас був науковий обмін. Знову ж таки, це все верхньорівневі політичні рішення. Вони мають прийматися. Мають даватися вказівки щодо знаходження в бюджеті грошей на реалізацію необхідних для нас питань. І це єдине, що я можу відповісти. Особисто я, і ми також писали про це у звіті, підтримую необхідність створення агентства – нам вкрай потрібна українська DARPA. Всі це розуміють, то ж давайте працювати. Але з точки зору реальності – давайте на це «вибивати» бюджет. Ми завжди вимушені враховувати обмеженість наших ресурсів, і це частина проблемної ситуації, коли потрібно змінювати все загалом. І це не питання чергового створення чогось, що не працюватиме або працюватиме умовно. Потрібно робити так, щоб воно працювало з самого початку, відповідно терміни мають бути реальними для реалізації рішення. Зараз починається літо, писатиметься новий бюджет, і до вересня мають бути надані всі пропозиції. Це можливість або потрапити у відповідні статті бюджету, або зіткнутися із проблемою, коли вирішення цього питання відкладається на певний час. Якщо в бюджеті не буде передбачено фінансування створення агентства, відповідно, його створити буде неможливо.

Бадрак. Тобто шансів, що така агенція зможе з’явитися до кінця року, не так багато?

Панаіотіді. Я оптиміст. Я все одно вважаю, що ми маємо докласти багато зусиль для того, щоб це сталося. В тому числі, наприклад, прийняти Закон «Про міжнародну співпрацю», який дозволить створювати спільні з іноземними компаніями підприємства. І тоді можна створити агентство у формі спільного підприємства, наприклад, яке можна буде фінансувати.

Бадрак. Якщо брати структуру і повноваження агентства…. Ви влучно згадали американську DARPA,  але її філософія у тому, щоб давати завдання. І щоб зацікавлені розробляли саме те, що потрібно американській армії. В Україні дотепер робилося навпаки – «підчищалося» те, що є або створюється ініціативами вітчизняних конструкторів. А в якому виді має працювати нове Агентство з розвитку технологій? Воно має наслідувати приклад DARPA і давати завдання, чи все ж таки працювати з підприємствами на предмет втілення, можливо, розвитку наявних технологій?

Панаіотіді. А ми говоримо про реальну картину світу чи про ідеальну? Якщо ми говоримо про ідеальну картинку, то до цільової моделі ще потрібно йти і йти. Коли ми говорити про українські реалії, потрібно запитати, чи готові всі замовники передати частину планування? Щоб зрозуміти, що їм потрібно. Гадаю, це питання дискусії, і дискусії важкої. Вона має відбуватися на експертному рівні у професійному середовищі. І промисловість також має бути готова до того, що вона може виявитися за межами конкурентоспроможності.

Бадрак. А можемо це розглянути на конкретному прикладі? Ще у 2017 році Укроборонпром з пафосом представив безпілотник «Горлиця». Як ударний. Ми всі розуміємо, що українському війську потрібен ударний безпілотний комплекс. Тепер дивимося: у нас є безпілотник, є керована зброя, тобто, ракетний комплекс ДержККБ «Луч». Все начебто є, але чому у нас не було створено і не створюється такий комплекс?! Таким питанням могло б зайнятися агентство? Чия це компетенція?

Панаіотіді. Це може бути питанням повноважень означеного агентства. Якщо агентство займається плануванням під конкретну потребу, а першочерговими у нас все одно є потреби, які базуються на стратегії. Стратегія нацбезпеки – Стратегія воєнної безпеки – Стратегічний оборонний бюлетень. Після того, як сформовані усі потреби, в тому числі довгострокові. Тому агентство має, з огляду на потреби сил оборони, визначити пріоритети технологічного розвитку.  Але у такому вигляді функція планування буде вилучена у замовника. Він фактично буде виконувати те, що за нього вже запланували.  Як ви вважаєте, ми готові до цього?

Бадрак. Тобто, якщо армії потрібен такий комплекс – ударний безпілотний комплекс, –  то, в принципі, головнокомандувач має сформувати цю ідеологію для Міністерства оборони, а Міністерство оборони повинно розв’язати питання власними зусиллями. Так це може виглядати сьогодні?

Панаіотіді. Гадаю, що це дієва версія.

Бадрак: Ви згадали на початку нашої розмови про Стратегію розвитку ОПК. Здається, вона спланована до 2028 року. Але я чув дуже багато негативного про цю програму в експертному середовищі. А саме про те, що вона створена формально і не зовсім відповідає сучасним реаліям. Як на ваш погляд, чи потрібно її зараз удосконалювати?

Панаіотіді. Ми однозначно будемо робити нову Стратегію розвитку ОПК. Наразі аналізуємо потреби ЗСУ, які нам були надані під час Огляду ОПК 20 травня цього року. Нам з Інститутом моделювання потрібен приблизно місяць для того, щоб це все опрацювати. І після того, як на аналітику, яку вже зробили зі звітом, накладемо потреби ЗСУ, тоді ми переглянемо і перепишемо Стратегію розвитку ОПК.

Бадрак. До речі, як ви оцінюєте якість цього Огляду ОПК? Наскільки він дозволить рухатися далі в межах створення відповідних держпрограм – розвитку ЗСУ, ОВТ, ОПК?

Панаіотіді. Я можу сказати, що, по-перше, ми зробили велику роботу. Без критики не буває, але я не дуже люблю критику з анонімних джерел, які точно документ не бачили. Тому я буду готова до конструктивної критики, як тільки ми опрацюємо потреби ЗСУ.  Ми зробили максимально все можливе з інформацією, яка була надана. Але давайте говорити чесно, це робиться вперше, і я кажу, якщо нас будуть конструктивна критикувати – ми все доопрацюємо.

Бадрак. Ще одне питання стосується Укроборонпрому. Наскільки вдалою є запропонована програма створення шістьох держкорпорацій? Чи погоджуєтесь ви з тим, що їх можна створити за декілька місяців?

Панаіотіді. Потрібно почати зі стратегічних документів. Це підготовча робота. Те, що зробив Укроборонпром – аудит, тріаж, пропозиції, – це, безумовно, потрібно і важливо. Але спочатку потрібно прийняти усі першорівневі документи. Ми погоджуємося з тим, що нам потрібна корпоратизація. Всі підприємства мають корпоратизуватися, а далі давайте обговорювати питання, базуючись вже на довгострокових потребах Збройних сил України. В які напрямки і кластери це буде формуватись.  Мені подобається логічна хронологія, і я вважаю, що її потрібно дотримуватись. І якщо це підприємство важливе для Збройних сил України, ми маємо знайти якісь рішення, щоб його не втратити. То ж, потрібно зараз 10 холдингів чи один – це дискусія, і не сьогоднішнього часу, але без тієї роботи, яка зроблена, вона було б неможлива.

Бадрак. Тобто на ваш погляд те, що висловив Укроборонпром це є драфтом поки що?

Панаіотіді. Так, це драфт. Вони дійсно зробили багато роботи, аудит підприємств держконцерну раніше до них ніхто не робив. У нас паралельно має йти прийняття законопроєкту про корпоратизацію. Без цього рухатись кудись і розвивати ОПК неможливо. А стосовно другого рівня – кількості холдингів, це вже дискусія, яка має базуватися на стратегічних документах та потребах ЗСУ.

Бадрак. На ваш погляд, скільки потрібно часу для якісної реформи Укроборонпрому?

Панаіотіді. Давайте з урахуванням того, що буде створюватися уся необхідна нормативно-правова база для реалізації цього завдання. На рівні перших семи важливих документів, з урахуванням швидкої роботи парламенту потрібно півроку.

Бадрак. Ну, це не так погано…

Панаіотіді. Це супер оптимістичний варіант, в якому ми робимо все паралельно. Потрібно спочатку створити підґрунтя. Ми розробили законопроект «Про міжнародну співпрацю», тобто, про можливість створення спільних підприємств як на території України, так і за межами. Звісно, без можливості створення СП з країнами-агресорами. Так само є вдосконалення і щодо експортного законодавства. Бажано, щоб усі першорівневі документи та закони приймались одночасно або у логічній послідовності. Це правильний підхід до реформування, і коли ми говоримо про реформування ОПК, то питання не тільки у реформуванні Укроборонпрому. З 2014 року у нас сформувався великий за обсягом приватний сектор ОПК.

Бадрак. Хотів би почути вашу особисту думку. Чи потрібна буде на фініші реформування Укроборонпрому так званий керівний центр, як його називають у держконцерні? Тобто та надбудова, яка і Укроборонпромом, вірніше, його менеджментом.  

Панаіотіді. Давайте ми відкладемо цю дискусію. Давайте ми спочатку приймемо згадані мною документи. Ми зараз працюємо і у напрямку розробки нової Стратегії розвитку ОПК, і щодо нових державних програм. Це питання постане після розв’язання попередніх, стратегічного рівня.

Бадрак. Ви дуже слушно згадали про приватний сектор. Особисто ви зробили багато для того, щоб підприємства приватного сектору ОПК змогли, так би мовити, вільно дихати.  Зокрема, йдеться і про Постанову №1228 – щодо ліквідації необхідності узгодження ціни продукції з Укроборонпром. Днями було про це сказано прем’єр-міністром. Коли  це рішення буде оформлено у Постанову? 

Панаіотіді. Я гадаю, що це питання краще задавати напряму прем’єр-міністру. Але є особисте відчуття, що це станеться найближчим часом.

Бадрак. А чи потрібно, щоб міністерство, яке створюється, серед іншого координувало питання виходу підприємств на зовнішні ринки?

Панаіотіді. Ми багато разів дискутували з цього питання. Якщо говорити стосовно міністерства та державних службовців, то ні. Тому що це шматок з великим корупційним ризиком. Зарплату державних службовців неможливо порівняти із зарплатами спецекспортерів.

А з точки зору контролю ціни з боку якихось дуже важливих розробок  – це питання для обговорення. У нас є Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО, у нас є Державна служба експортного контролю. Наразі ДСЕК на фіналі прийняття рішення щодо автоматизації. Це те, чого всі чекали багато років, оскільки дозволить значно скоротити час на обробку даних і прийняття рішень щодо видачі відповідних дозволів.

Бадрак. А якщо казати не про узгодження ціни, а про політичні рішення? Наприклад, коли підприємство може вийти на зовнішній ринок з неякісною продукцією, або коли підприємство може вести переговори і постачати забороненим країнам свою продукцію або країнам, ВТС з якими може призвести до проблем, наприклад, Венесуела, Іран…

Панаіотіді. Гадаю, що Державна служба експортного контролю та МК ВТС здатна убезпечити державу за усім переліком позначених вами ризиків.

Бадрак. У мене немає питань до роботи Держслужби експортного контролю, але я пам’ятаю випадки, коли Завод імені Малишева вів переговори з Іраном щодо постачання танків.  

Панаіотіді. Якщо на рівні Державної служби експортного контролю є неузгодженість хоча б по одному питанню, це питання виносять на Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО. Але загалом це також стосується такого важливого стратегічного документу як Стратегія військово-технічного співробітництва. Він має бути розроблений, базуючись на звітах військово-технічного співробітництва. Для того, щоб вся промисловість зрозуміла, в якому напрямку ми рухаємось, необхідно контролювати процес політично, це, звісно, має бути, бо ринок озброєнь і військової техніки, це не товари широкого вжитку.

Бадрак. Я пам’ятаю ще випадок, коли керівник «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв жалівся, що Держекспортконтроль заборонив постачання двигунів для крилатих ракет у Пакистан. При тому, що Пакистан – традиційний імпортер української оборонної продукції.  І у мене через це з’явилася думка що, можливо, такі рішення мали б прийматися не механічно, як у Державній службі експортного контролю, а виноситись на обговорення у якийсь певний державний орган?

Панаіотіді. Вони всі виносяться на Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО. З кінця грудня ця комісія працює і досить активно. Всі такі чутливі питання щодо військово-технічного співробітництва з країнами, де виникають ризики, виносяться на розгляд цієї комісії. Після введення автоматизації буде простіше, оскільки система буде передбачати рух кожної заявки. Це можна буде відслідковувати, тому автоматизація для нас супер-критична.

Бадрак. Наступне питання стосується повноважень для підприємств приватного сектору ОПК. Раніше вони всі жалілися, що понад рік або більше триває цей процес. На ваш погляд, як буде виглядати процес оформлення повноважень на ведення зовнішньоекономічної діяльності після втілення всіх запланованих рішень, включно виписаних у президентському указі номер 59? 

Панаіотіді. Знаєте, постанову 1228 ніхто не відміняв, і 838-у також ніхто не відміняв. Це необхідні на сьогодні процедури. Якщо увесь процес злагоджено працює: спочатку міжвідомче погодження, потім ДСЕК, потім МКВТС, потім знову ДСЕК, потім Мінекономіки, потім Кабмін, то так, це приблизно і займатиме рік. Цю систему дійсно треба вдосконалювати. У нас це стоїть одним з пунктів, над яким треба попрацювати. Причому я не ділю зараз на приватний і державний сектор. Компанії повинні мати можливість бути швидшими для розвитку, і в тому числі, й на зовнішніх ринках. Це можливість для нас зайняти вигідні позиції на ринку, які ми займали раніше, але потім через війну втратили. Нам потрібно вдосконалитися, щоб ми були більш мобільними, гнучкими та оперативними.

Бадрак. Питання підготовки виробництв. Раніше завжди приватні підприємства були в нерівних умовах з державними. Близько чотирьох мільярдів гривень було витрачено на підготовку тих виробництв, які зараз не використовуються. Чи можете ви це прокоментувати?

Панаіотіді. Можу розповісти, як ми це робимо зараз. Нині пріоритетною є ракетна програма. Для мене це супер важливо. Потрібно забезпечити виконання і підготовку виробництва ракет за проектами «Вільха-М» та «Нептун». Це критично важливо. Я б хотіла втілити в життя документи, які будуть аналізувати підготовку виробництва не з точки зору програми, а з точки зору двох найважливіших речей – поставлення на озброєння після підготовки і експортного потенціалу. Це так звана умовна інвестиційна складова. Ми як держава, вкладаємо гроші і отримуємо результат, який виражається у тому, що нова зброя і військова техніка приймаються на озброєння в ЗСУ і вона є має експортний потенціал. І тут вже питання вибору: якщо ми можемо профінансувати підготовку виробництва умовної моделі, яка, задовольняє потреби і, наприклад, дає навзаєм 1000 грн, а інша – 10000 грн, то з точки зору вкладення державних коштів, до прийняття рішень потрібно підходити, як приватний інвестор – обирати краще.

Бадрак. Я вірно розумію, що найближчим часом підприємство «Безпека» не буде інвестувати у приватні компанії?

Панаіотіді. Найближчим часом у нас ДОЗ закритий. Якщо при формуванні ДОЗ залишаться гроші на вкладання у розвиток виробництв, то, відповідно, можливий розгляд проектів… Зараз ми дофінансовуємо контракти ще 2017/2018 років майже на 80%, то ж казати про вільні гроші для підготовки виробництв досить важко. Але такий принцип на майбутнє треба закладати, це справді унікальні можливості у сфері розвитку технологій.

Бадрак. Відбір робитися, виходячи з того, яке підприємство краще?

Панаіотіді. У мене підхід рівних умов, я дуже б хотіла, щоб він втілився у життя. Але щоб це відбулося, потрібно прийняти низку документів, на базі яких ми зможемо обґрунтовано здійснювати фінансування підготовки виробництв, в тому числі й приватних підприємств. Щоб все це не містило фактору ручного розпорядження коштами, і потім не було питань щодо витрат та збитків державі. Тобто, для реалізації такої ідеї потрібна відповідна нормативно-правова база – ряд постанов Кабміну, а також деякі внутрішні документи. Тільки після такої підготовчої роботи можна буде забезпечити результативну взаємодію держави з підприємствами. Звісно, за умов наявності грошових коштів на підготовку виробництв.