Існуючі державні програми роблять нас заручниками минулого

«Наша асиметрична відповідь полягає у послідовній реалізації оборонно-промислової та військово-технічної політики, саме послідовність – це той елемент, якого нам завжди бракувало,» - сказав член Правління УІБД Сергій Згурець під час круглого столу в Укрінформі.
Укрінформ, Сергій Згурець

Також Сергій Згурець зазначив, що політика – це вміння бачити або свідомо рухатися вперед для того, щоб  здобувати певні соціально-економічні елементи, промислові елементи і щоб держава та армія набували нових спроможностей. Все це охоплюється питаннями політики, наша поточна дорожня карта це – Указ Президента №59, який фактично визначив ті моменти, що впливатимуть на розуміння нашого майбутнього через призму посилення можливостей Збройних Сил та через роботу оборонної промисловості на задовільнення роботи ЗСУ.

«Я входжу до правління Ліги оборонних підприємств, що об’єднує приватні компанії, що сьогодні намагаються відігравати значущу роль у тих змінах, про які ми говоримо.

Якщо ми говоримо, що оборонно-промисловий комплекс України – це 98 підприємств, з яких 57 є прибутковими, і охоплюють 60 тисяч працівників, то оборонних підприємств приватної форми власності є набагато більше, близько 150, а працівників – 15-20 тисяч, оскільки на приватних підприємствах працює менше людей і коли виникає питання створення робочих місць, то напевно потрібно говорити не лише про кількість, а й про віддачу з кожного робочого місця.» – розповів експерт.

«Стосовно проблем, які насправді існують: у нас є бажання, але у нас немає часу.

Ми є заручниками програм, про які говорили. Є указ Президента про актуалізацію існуючих програм, а саме  програми розвитку ЗСУ та програми розвитку ОПК, програма  по боєприпасам та інші. Актуалізація цих програм – це якраз про те, щоб відкрити ті дуже важливі для нас двері –  про роботизацію, штучний інтелект,  бази даних та алгоритми опрацювання великих масивів даних, оскільки цих  важливих складових, що забезпечують саме технологічне бачення майбутнього, в існуючих програмах  не існує.

Також ми не можемо прокласти шлях і до тих важливих речей, які ми обговорювали в контексті нового бачення ведення війни. Сподіваюсь, що у Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та Міністра оборони України дійсно буде можливість обговорити шляхи виходу з пастки існуючих державних програм, що роблять нас заручниками минулого. У нас залишилось мало часу, фактично програми розвитку мають надійти до опрацювання у 2021 році, а бюджетний процес розпочинається вже за місяць.  Ми попадаємо у цейтнот по часу, я навіть не виключаю, що потрібно підняти питання змін до програм бюджетування і, можливо, виділити на РНБО певну суму грошей, а потім вже перерозподіляти, щоб пізніше знову не потрапити у пастку відсутності часу.»- наголосив Згурець.

Крім того, Сергій Згурець зауважив, що представників приватних компаній хвилює питання використання державних коштів на розвиток виробництва, адже правила гри побудовані таким чином, що існуючі державні кошти  можуть бути використані лише державними компаніями.

«Згадаємо Радіонікс, від  потенціалу якого  залежить виконання програми Нептун. Створення комплексів самонаведення є вузьким місцем: існує достатня кількість одиниць сучасного станочного парку з мінімальними допусками, що потрібні для цього підприємства, але поки що правила гри не дозволяють (умовно кажучи) приватній компанії бути повноцінним учасником процесу при використанні цих коштів. І це ми ніяк не можемо донести до поважних осіб, ці правила гри треба змінювати!»- заявив член Правління УІБД.

«Звісно, виникає питання, як саме державні підприємства використали кошти на підготовку виробництва, тобто гроші платників податків?

Згадаймо ті проекти, що реалізуються за рахунок державного сектору виробництва боєприпасів (наприклад, підприємство Імпульс, або львівське підприємство, що мало розгорнути виробництво Дозорів). По кожному з них є багато питань щодо нераціонального використання  коштів підприємствами. Це означає, що створивши зразок озброєння і маючи ступор у виробництві, ми зводимо нанівець той потенціал, що на першому етапі дозволяв пишатися нашою оборонною промисловістю. Ми створюємо техніку, але не запускаємо виробництво. І цей виклик має лягти безпосередньо на плечі віце-прем’єр-міністра»- зауважив Сергій Згурець.

Ще одніє потребою приватних підприємств, що створюють нові зразки техніки, (наприклад, головки самонаведення) є сучасна елемента база.

Ця сучасна елементна база, на жаль, виготовляється певною кількістю розвинутих країн і ці країни часом ставляться до нас, як до резервації. Ми не можемо отримувати ті речі, що забезпечать нам реальний крок уперед. І це вже питання безпосередньо до уряду: знайти спосіб і мати доступ до такої елементної бази. Якщо технологічні країни нам не дозволяють отримувати такі компоненти, то потрібно шукати партнерів з меншими амбіціями, але більш схильними до співпраці. Робота з такими країнами, як Туреччина, можливо, стане певним етапом набуття нових компетенцій і сприятиме переносу певних компонентів на нашу промислову основу.»

«Якщо ми говоримо про 246 мільярдів гривень фінансування на сектор безпеки і оборони, то в сектору ДОЗ лише 30 мільярдів і вже пройшло півроку, а використали далеко не всю частину коштів.Боюся, що деякі міністерства можуть зайняти позицію скритого саботажу і діяти так, щоб у нас нічого не вийшло. Якщо такі дії будуть відбуватися, це питання безпосередньо до керівництва держави. Потрібно усунути всі способи саботажу для реалізації тих підходів, які надзвичайно важливі з точки зору потреб держави на поточному етапі.Зміни не будуть швидкими і певною мірою вони залежать від скоординованої роботи всіх учасників процесу, починаючи від Офісу Президента, парламентського комітету, віце-прем’єра, приватних компаній та експертного середовища, яке насправді є союзником.

Зміни є надзвичайно актуальними і їх треба реалізувати.»- резюмував Сергій Згурець.