Ракети для стримування агресора

“П’ятирічний досвід бойових дій на Донбасі примушує тверезо оцінити оборонний потенціал України “ Про це заявив під час круглого столу, присвяченому темі: «Україна: статус основного союзника США поза НАТО. Можливості для військово-технічного співробітництва» в ІА Укрінформ, Голова Наглядової ради УІБД, академік Володимир Горбулін.

“П’ятирічний досвід бойових дій на Донбасі примушує тверезо оцінити оборонний потенціал України. – Без його посилення Україні майже неможливо розраховувати на успіх розв’язання конфлікту з Росією. Аналіз технічного рівня озброєння і військової техніки Збройних Сил України демонструє, що він не відповідає запитам військового часу.
В цих умовах одним із пріоритетних видів озброєнь, здатних потенційно підвищити обороноздатність держави, є ракетно-реактивне озброєння (РРО).”

Володимир Горбулін зауважив, що “нині в багатьох арміях різних держав ракетне озброєння є одним із основних його видів. А наявність високоточних ракетних комплексів уже одним фактом свого існування здатне утримати агресора від нападу, оскільки вони створюють реальну загрозу економічному і військовому потенціалу противника.

Наприклад, Туреччина спочатку закупила американські ракети MGM-140A (ATACMS). Згодом – ракетні комплекси (Yildirim-I та –II) із дальністю ураження 150 і 300 км, відповідно.

Росія зберігає понад 200 ПУ ОТРК Р-17 і має на озброєнні 180 ПУ ТРК «Точка» и ПУ ТРК «Точка-У», а також 132 ПУ ОТРК «Іскандер-М». Крім того, відповідно до Державної програми озброєння Збройних сил РФ до 2020 року планується поставка 120 ОТРК «Іскандер-М» у сухопутні війська, що дозволяє їх розташувати значно ефективніше по всьому периметру кордонів.

У Південній Кореї національні сили стримування включають 4 типи ракетних комплексів: (Hyunmoo-1) із дальністю стрільби 180 км, (Hyunmoo-2А) із дальністю стрільби до 300 км; Hyunmoo-2В із дальністю стрільби до 500 км і (Hyunmoo-2С) із дальністю стрільби до 800 км.

Північною Кореєю створено ракети середньої дальності ДВОХ ТИПІВ (, зокрема Hwasong) із дальністю стрільби 800 – 1500 км і (Pukkuksong – 2(KN-15)) із дальністю стрільби 1200 – 2000 км.

В Ізраїлі було створено ОТРК (Jericho-1) із дальністю стрільби 500 км і (Jericho – 2) із дальністю стрільби 1300 км. До того ж, Ізраїль провів у 2011 році успішні льотні випробування міжконтинентальної балістичної ракети («Ієрихон–3»), що здатна нести декілька боєголовок індивідуального наведення із дальністю стрільби 10 тис. км.

Вихід США і Росії з ДРСМД знаменував серйозний геополітичний перелом та означав початок нової небезпечної гонки озброєнь в галузі створення ракет середньої і малої дальності. Небезпека полягає в тому, що ракети середньої і малої дальності здатні досягти цілі за декілька хвилин, не залишаючи шансів противнику на підготовку до удару та його відбиття. До того ж вони мобільні, їх возять на спеціальних пускових установках, що є додатковим ускладненням при їх знищенні.

Яким чином необхідно реагувати Україні в умовах скасування ДРСМД. В умовах скасування договору РСМД Україна не пов’язана ніякими обмеженнями щодо дальності ракет, що нею створюються, і які необхідіні для забезпечення її власної безпеки в нових умовах.. Вона може проігнорувати вимоги ДРСМД, відповідно до яких не може створювати ракети з дальністю стрільби понад 500 км.

За цих умов для України очевидні два варіанти реагування на нові загрози: СИМЕТРИЧНИЙ І КОМПРОМІСНИЙ. Симетричний варіант передбачає створення власного арсеналу ракет середньої і малої дальності для отримання необхідного ефекту стримування агресора.

Другий варіант — зосередитися на реалізації компромісного рішення: з урахуванням напрацювань підприємств ОПК створити Стратегію розвитку ракетно-реактивної зброї та на її базі – відповідну Державну програму розвитку, передбачивши відповідний перерозподіл бюджетних витрат на її реалізацію. Йдеться про створення протикорабельного ракетного комплексу «Нептун» та модернізованої РСЗВ «Вільха–М», оперативно-тактичних і тактичних ракетних комплексів, реактивних систем залпового вогню та інших видів ракетно-реактивної зброї, нових зенітно-ракетних комплексів (ЗРК), в тому числі, з використанням нових технологій, отриманих зокрема інститутами НАН України спільно з іншими організаціями. Крім того, академік Горбулін окреслив наступні напрямки у даному контексті:

  • розробка оперативно-тактичного комплексу «Сапсан» із дальністю до 280 км (на базі експортною модифікації ОТРК «Грім-2»), і протикорабельного ракетного комплексу берегового базування на базі технологій ОТРК «Сапсан»;
  • розробка дозвукової крилатої ракети з дорозгонним ступенем, що здатна забезпечувати низьковисотний політ по траєкторії та надзвукову швидкість при підльоті до цілі, для оснащення протикорабельних комплексів берегового та морського базування;
  • створення оперативно-тактичної ракетної системи залпового вогню нового типу «Тайфун-4» із дальністю стрільби 280 км;
  • розробка надзвукової авіаційної керованої ракети з дальністю 120 км, що має високу ймовірність подолання ППО і враження цілі.

Крім того, найважливішою задачею є модернізація існуючих та створення нових систем протиповітряної оборони України, -заявив Горбулін.

“Скажімо, Державне Київське КБ «Луч» спільно з приватним підприємством «Радіонікс» у рамках контракту з іноземним замовником проводить роботи з модернізації ЗРК С-125М за рахунок заміни голівок самонаведення ЗКР (5В27Д) на сучасні напівактивні (варіант 5В27Д-М1) та активні (варіант 5В27Д-М2). На основі цих напрацювань здійснюються й розробки українського ЗРК. А Державне КБ «Південне» в інтересах Міністерства оборони України розробило аванпроект зі створення вітчизняного перспективного ЗРК середнього радіуса дії.”

Стосовно розвитку співробітництва України з США, Володимир Горбулін зазначив: “Я й раніше говорив, що попадання в список основних союзників США дало б Києву великі можливості для військово-технічного співробітництва з Вашингтоном.

Нині стратегічними партнерами США є Ізраїль, Японія, Південна Корея, і є цілком очевидним, що Україна могла б перетворитися на своєрідний Ізраїль у Східній Європі. Вашингтон цілком міг би підтримати як ракетні ініціативи України, так і інші можливості з розвитку оборонного потенціалу. А результатом могло б виявитися не тільки політичне підбадьорення, але й практична підтримка України у досягненні стандартів НАТО, масштабна робота крупних американських оборонних компаній в Україні, взаємний обмін критичними технологіями.