Розвиток технологій. Український шлях

Академік Горбулін про можливості розвитку українських оборонних технологій
Володимир Горбулн

Як забезпечити розвиток таких технологій в умовах жорсткого дефіциту ресурсів? Та ще й у період, коли вже зроблено акцент на імпорт зброї? На цей рахунок теж є рекомендації – щонайменше вони можуть стати основою для дискусії. Пропонується розглянути наступні можливості.

Основою має стати виведення декількох найбільш пріоритетних завдань у безперервно діючі, незалежні від держоборонзамовлення, програми – затверджені відповідними постановами уряду. Немає сумніву, що ключовою має стати Державна цільова «Програма створення ракетних комплексів крилатих ракет, оперативно-тактичних ракетних комплексів і ракетних комплексів стратегічного призначення».

Додатково слід визначити можливість формування та затвердження Державної цільової «Програми автоматизації і роботизації ЗСУ», яка передбачає як створення автоматизованих систем управління військами та озброєнням, так і розробку роботизованих систем різного базування: безпілотних авіаційних комплексів, наземних, морських, підводних і космічних роботизованих комплексів. А також подібна програма з розвитку боєприпасів. Такі програми повинні бути повністю захищені й фінансуватися безперервно, безперебійно, не залежно від строків затвердження держоборонзамовлення.

Розвиток окремих елементів системи стримування може здійснюватися за рахунок фінансування через Агентство передових оборонних технологій, яке вже заплановано створити у Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості. Це можуть бути розробки, наприклад, безпілотного ракетного катера або комплексу електромагнітної чи лазерної зброї.

Певних успіхів у створенні й розвитку окремих елементів системи стримування можна досягти і за рахунок двосторонніх або міжнародних проєктів військово-технічного співробітництва, у тому числі, в рамках створення спільних підприємств. Для чого потрібна реалізація реформи ОПК з утворенням ряду галузевих холдингів як гнучких акціонерних товариств. Тут уже намітилися і перші кроки, зокрема, створення спільного українсько-турецького підприємства з виробництва ударних безпілотників за турецькими технологіями.

Нарешті, ще один реальний шлях – за рахунок трансформації державних спецекспортерів від підприємств-посередників до підприємств, які в результаті інвестицій оборотних коштів забезпечували б розробки сучасних бойових систем і стали б співвласниками технологій і виробництв. Свого часу я був ініціатором централізації системи державної торгівлі зброєю, включаючи створення держкомпанії «Укрспецекспорт». У даний час, коли передбачено формування самостійних галузевих холдингів, цілком логічно, щоб у сфері їх компетенції була і реалізація продукції, яку вони виробляють. А ось спецекспортери в ході трансформації системи можуть розвинутися до рівня інвестиційних компаній.

Ще один цікавий, хоча й не відпрацьований до кінця механізм розвитку технологій – за рахунок форвардних контрактів. Тобто, контрактів між силовими відомствами-замовниками та підприємствами – під розробки, які за умови підтвердження заявлених і узгоджених сторонами технічних характеристик закуповувалися б замовником у попередньо зазначеній кількості.

У будь-якому разі, ключовим висновком має бути наступний: якщо зараз, в умовах строкового забезпечення захисту держави, активний імпорт озброєнь і військової техніки може бути виправданий, то в рамках середньострокового і довгострокового планування переозброєння акценти мають бути зроблені на вітчизняні оборонні технології. Це єдиний шлях до справді потужних Збройних Сил і надійно захищеної Української держави.