Літаки Антонова із західними двигунами: між доцільністю та можливістю

Інформація, що з’явилася в неділю 11 липня, може претендувати на сенсацію. Йдеться про те, що ДП «Антонов» збиратиме літаки Ан-74 з двигунами виробництва компанії Pratt&Whitney на території Канади. Зокрема, конструктори ДП «Антонов» планують модернізувати транспортні літаки Ан-74 під збірку їх у Канаді – із двигунами Pratt&Whitney. Цікаво, що таких проєктів – під іноземні двигуни для "антонівських" машин – було майже десяток, і вони дивним чином були провалені. Чи вдасться це зробити нині?
Фото: focus.ua

«Дружба» з «Антоновим». Прелюдія

Розпочати варто з короткого екскурсу в історію. Річ у тому, що літаки Антонова вже давно літають світом із двигунами західного виробництва.

Зокрема, Польща з 1993 року почала випускати Ан-28 за ліцензією ОКБ «Антонова» під назвою PZL M28B Bryza. А згодом була здійснена модифікація з іншим фюзеляжем і крилами, новими двигунами Pratt&Whitney Canada і деякими іншими незначними змінами. Літак отримав назву PZL M28 Skytruck й успішно експлуатується. Цікаво, що експлуатантами літаків є ціла низка країн, серед яких і Сполучені Штати.

Так само і наступник Ан-28 – літак Ан-38, який вироблявся з 1994-го, взагалі розроблявся під американські двигуни ТВД ТРЕ 331-14GR-801E і повітряні гвинти фірми «Hartzell» (США), з комплексом обладнання, що дозволяє літати по повітряних трасах СНД без обмежень. Щоправда, якраз унаслідок використання іноземних двигунів літак виявився занадто коштовним.

Були спроби організації таких проєктів і вже у нові часи. Доцільність їх зрозуміла – випускати літаки під конкретні потреби замовника. А замовникам літаки Антонова подобалися, але двигуни вони жадали інші. По-перше, щоб не було довготривалої тяганини із сертифікацією; по-друге, щоб завантажувати свої двигунобудівні підприємства. І хоча в Україні є власний розробник і виробник авіаційних двигунів, це значно розширило б ринки збуту для ДП «Антонов». То ж, варто згадати ці проєкти також.

У 2005 році американська інвестиційна компанія Sigma Bleyzer пропонувала Україні випуск Ан-140 із двигунами Pratt&Whitney. Українська сторона не погодилася.

З початку 2010 року, одразу після офіційного повідомлення про початок проєктування і розробки літака Ан-178, Німеччина виявила неабияку зацікавленість до розгортання виробництва в себе – однак під двигун General Electric CF34-10E, які проходять у ФРН капітальний ремонт. Незважаючи на успіх перемовин (та навіть визначення підприємства у Дрездені – Elbe Flugzeugwerke) українська сторона їх згорнула, а президент – генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа у 2014 році був усунений від реалізації проєкту. Сам він так прокоментував ситуацію вже в 2021 році: «Для розгортання нового виробництва Ан-178-111 (з двигунами західного виробництва) уряд Німеччини планував в бюджеті країни близько 500 млн євро. Планувалася широка кооперація підприємств України і Німеччини з виробництва літаків, серед іншого, було передбачено поставки фюзеляжу і крил, а також ряду інших агрегатів і вузлів з України. Але уряд Яценюка саме з незрозумілих причин заблокував роботу і підписання угоди щодо розгортання спільного виробництва в Німеччині літака Ан-178-111».

Десь на рубежі 2013 року виникла зацікавленість Великобританії до літака Ан-70, але із перспективою оснащення його двигунами британської компанії Rolls-Royce. Кажуть, що такий спільний літак виходив набагато краще, ніж європейський А400М. Вантажопідйомність Антонова 47 тон, а у А400М лише 30 тон. Як стверджував Дмитро Ківа, британська сторона була готова дати нам двигун на випробування. Причому було погоджено, що для проведення оцінки експлуатації на літаку Ан-70 двигун Rolls-Royce передавався українській стороні безкоштовно. На жаль, проєкт застопорився, а потім і зовсім був згорнутий.

Нарешті, остання до канадського проєкту спроба стосувалася виробництва Ан-132 для Саудівської Аравії – так само, із західними двигунами. Саудівські Науково-технологічний центр імені короля Абдулазіза і компанія Taqnia Aeronautics (дочірня організація саудівської компанії з питань розвитку та інвестицій Taqnia) довгий час придивлялися і примірявся – ми провели кілька раундів дуже детальних переговорів. Фахівці кажуть, що за програмою Ан-132 масштабна співпраця з Саудівською Аравією в галузі авіабудування спіткнулася об непрофесіоналізм і кричущу відсутність компетенції. Серед негативних технічних рішень справжнім провалом стала невдала розробка нової системи управління Ан-132.

Отже, якщо перефразувати Альберта Швейцера, то наша віра оптимістична, проте наш досвід песимістичний.

Канадський вальс. Усе можливо?

Як стало відомо канадської газети Le Devoir, у березні цього року «Антонов» створив свою канадську дочірню компанію – Antonov Aircraft Canada, головний офіс якої розташований в центрі Монреаля, і нині намагається закласти основу для співпраці між урядом України та Міністерством економіки та інновацій Квебека, щоб мати можливість проектувати та збирати вантажний літаку цій провінції.

Зокрема, Девуар Десмонд Берк, директор Gold Leaf Aviation, компанії з Онтаріо, яка представляє інтереси «Антонова» в Канаді, підтвердив, що двома урядами розглядається проект документа, який «стане основою для обговорення» того, як «Антонов» зможе в кінцевому підсумку організувати виробництво літаків у Квебеку. «Проєктування та остаточне складання літаків будуть проводитися у Квебеку, – процитувало видання директора Gold Leaf Aviation. – Це буде літак, спроєктований з найкращого із того, що є в авіаційної промисловості Квебека. Ан-74 може потенційно використовувати двигуни, вироблені Pratt&Whitney, або технології від монреальської компанії CMC Electronics».

В Gold Leaf Aviation вважають, що канадський ринок багатообіцяльний для Ан-74: «Візьміть територію Квебеку, вона величезна, і єдиний спосіб дістатися в певні регіони – це літак».

Джерела фінансування проєкту поки не називаються, але джерела канадської газети повідомляють, що розглядаються інвестиції із Саудівської Аравії. «Я не можу сказати, чи є які-небудь інвестиції із Саудівської Аравії, але, безумовно, є інтерес до Близького Сходу», – повідомив Девуар Берк.

Компанія Antonov Aircraft Canada хоче скористатися програмою «Підтримка перетворювальних інвестиційних проєктів» (SPRINT) уряду Квебека. Щоб мати право на участь в програмі, проєкти повинні являти собою інвестиції в розмірі не менше 10 мільйонів доларів США або створювати понад 100 робочих місць із заробітною платою вище заробітної плати в регіоні.

«Це було б відмінним доповненням до нашої екосистемі, – повідомила Сюзанна М. Бенуа, президент Aéro Montréal, аерокосмічного промислового кластера Квебека. – Ми завжди намагаємося знайти виробників літаків. Попри те, що у «Антонова» немає статусу Airbus, у них дуже великий досвід, коли справа стосується авіабудування».

За її словами, великою проблемою може стати сертифікація літака в Транспортному агентстві Канади. «Це дуже дорогий процес», – зазначає вона, додаючи, що процес, який веде до сертифікації, створює багато можливостей для бізнесу, що можуть принести користь екосистемі Квебека.