Протистояння армій. Чи ті пріоритети вибрало керівництво ЗСУ?

"На думку багатьох спостерігачів, масштабний наступ нинішнього літа або на початку осені 2020 року знову став цілком реальним" - Валентин Бадрак, член Правління Українського інституту безпекових досліджень, директор ЦДАКР.

Про рівні реального оборонного потенціалу в Україні згадують щоразу, коли ворог уже стукає у двері. На думку багатьох спостерігачів, масштабний наступ нинішнього літа або на початку осені 2020 року знову став цілком реальним. Але якщо цього разу удар і пронесе, то його слід сприймати лише як відтермінований.

Наскільки готова Україна до таких сценаріїв? Військовий успіх забезпечують насамперед люди, їхня підготовка і морально-бойовий дух, а також техніка та технології. Але якщо з першими двома позиціями в ЗСУ все гаразд, то за третім критерієм — традиційне гнітюче відставання. Україна добре пам’ятає Іловайськ і Дебальцеве. На думку багатьох військових фахівців, головна проблема цих двох прикрих історій — саме в стійкості управління військами, яке в сучасних битвах стає фундаментальною основою армії та провісником її військового успіху чи провалу. Спробуємо побіжно торкнутися ключових складових військового управління.

Управління військами: сучасний російський апгрейд

Після провалів управління військами під час воєнної кампанії РФ у Грузії Москва розгорнула масштабну реформу армії. Крім, власне, управління, в РФ акцентували на розвитку засобів придушення управління противника.

Після Грузії в РФ зробили низку послідовних кроків. Уже 2010 р. тодішній начальник Генштабу Микола Макаров заявив, що ЗС РФ готуватимуться до мережецентричних бойових дій. За його словами, ця концепція передбачає зростання бойової потуги ЗС не за рахунок збільшення чисельності, а за рахунок підвищення ефективності управління завдяки створенню єдиної інформаційної мережі, що з’єднуватиме всіх учасників бойових дій у режимі реального часу.

Всі інформаційні потоки автоматизованих систем управління військами (АСУВ) РФ нині концентруються у ставці верховного головнокомандувача. Більше п’яти років тому в РФ створили Національний центр управління обороною, який став своєрідним ядром автоматизованого управління. А за роки його функціонування сумарна продуктивність його обчислювальних засобів збільшена російською стороною увосьмеро, обсяг збережених захищених даних зріс у 16 разів. У Центрі діє інформаційна система на базі ОС Astra Linux виробництва компанії «РусБИТех», а забезпечення геопросторовою інформацією будується на концепції територіально розподіленого збору, зберігання та доставки геопросторових даних розробки, знову-таки, російської групи «Кронштадт». Усе це, згідно із заявами офіційних осіб, дозволяє контролювати всі види діяльності ЗС.

Тут не завадить згадати, що, як випливає із заяви заступника міністра оборони РФ Олексія Криворучка, нинішня держпрограма озброєнь ДПО-2020 стала першою, котра справді забезпечила масові поставки нових і сучасних зразків техніки у ЗС РФ. При цьому рівень оснащеності сучасними засобами управління у військах становив 67%.

Готуючись до війни, у РФ стали особливо ретельно підходити до завдання створення єдиного інформаційного поля на всьому театрі воєнних дій. Розбудовуючи й інтегруючи нові АСУВ, які дозволяють у рази скоротити час прийняття рішень.

Так АСУВ «Акация-М» у поєднанні з розгорнутими мобільними варіантами забезпечує оперативно-стратегічне й оперативне управління ЗС Росії. Оперативно-тактичне й тактичне управління військами здійснюють комплекси Єдиної системи управління тактичної ланки (ЄСУ ТЛ) «Созвездие-М2» і ЄСУ ОТЛ «Андромеда-Д». ЄСУ ТЛ «Созвездие-М2» проходить обкатування й подальше вдосконалення в сухопутних військах, а ЄСУ ОТЛ «Андромеда-Д» — у ПДВ. Обкатування цих комплексів відбувалося під час численних навчань із 2015 р., а також на війні в Сирії.

Показово, що Міноборони РФ до кінця листопада 2020 р. планує завершити закупівлю 32 мобільних АСУВ «Акация-М» на суму 20,13 млрд руб. Досить цікаво й те, що концерн «Системпром» розробляв цю АСУВ ще з початку 1990-х, зате нині вона вважається одним із найуспішніших рішень для оптимізації процесу управління військами. Втім, тут у росіян виходу не було: такі технології, як АСУВ, імпортувати, практично, неможливо, — такого не продають.

Єдина система управління тактичної ланки створювалася в РФ для реалізації концепції «мережецентричної війни». У рамках реалізації цієї роботи передбачено, щоб кожна одиниця техніки оснащувалася програмно-технічним комплексом — бортовим комп’ютером, який дозволяв би в режимі реального часу отримувати й віддавати бойові розпорядження, визначати координати свого місцезнаходження та виводити на екран ноутбука електронну карту з бойовою обстановкою. Слід зазначити, що в листопаді 2017 р. начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов заявив про завершення розробки єдиної АСУВ у тактичній ланці. Додавши, що її ефективність підтверджено на стратегічних навчаннях «Кавказ-2016» і «Запад-2017». А вже з 2019 р. концерн «Созвездие» почав поставляти в Міноборони ЄСУ тактичної ланки. До 2020 року у війська мали надійти 40 бригадних комплектів ЄСУ ТЛ на загальну суму понад 300 млрд руб.

Відомо, що з 2019 р. ПДВ РФ стали отримувати модернізовані танки Т-72Б3, оснащені терміналами АСУ «Андромеда». Тепер кожен танк вбудований у єдину інформаційну мережу й може передавати інформацію про цілі та свій стан командуванню. Експерти вже відзначили, що це підвищило не тільки ефективність застосування такої техніки, а й автономність полків і бригад ПДВ. АСУ «Андромеда» охоплює всі рівні управління: від окремого бійця чи машини до командувача ПДВ. Командир підрозділу може ставити завдання в онлайн-режимі, просто позначивши точку на електронній карті. Підлеглий побачить на своєму терміналі напрямок руху й дані про цілі, передані від розвідпідрозділів. Система сама розрахує координати, зробивши поправки на погодні умови. «Андромеда» охоплює різні сили десанту, що дозволяє оперативно передати дані про противника, у тому числі, артилерії, яка отримає координати в готовому вигляді. У РФ мають намір розвинути частини і з’єднання ПДВ до автономних одиниць із розширеним колом завдань. Для цього ПДВ оснащують власною авіацією, артилерією і танковими підрозділами.

Можна додати, що всі елементи управління військами РФ вже випробувані під час війни в Сирії. Результати цих випробувань дозволили російським військовим заявити про збільшення швидкості виконання основних завдань управління у п’ять-шість разів.

Звісно, не треба думати, що у ЗС РФ все проходить гладко. Проблем за останній рік там помітно побільшало. Обережно заморожені проєкти, які колись із помпою подавалися народу і світовій спільноті, включно з «суперлітаком» Су-57 та «неперевершеним танком» «Армата». Проте АСУВ залишається незаперечним пріоритетом. Незважаючи на нестачу фінансових можливостей, внаслідок чого проєкти автоматизації у ЗС РФ реалізуються переважно на оперативному рівні — до рівня бригади. І технологічні збої, включно зі складнощами з узгодженням АСУВ різними силовими відомствами.

Однак не можна не відзначити кількісне переважання таких систем у РФ. Як і послідовність розвитку цього сегмента. Поряд із досить швидкими темпами переоснащення підрозділів РФ Західного військового округу цифровими засобами зв’язку, АСУВ і засоби РЕБ (не кажучи вже про саме озброєння) створюють пряму і дуже серйозну загрозу для України.

Як Україна готується відбивати

Розмову про автоматизацію управління ЗСУ слід розпочати з того, що потреби для держоборонзамовлення формує Генеральний штаб ЗСУ, а з весни 2020 р. ключову роль у цьому процесі відіграє Головнокомандувач. Виконавцем же волі військового керівництва є Міноборони. Не можна не згадати й досить негативну практику, що склалася впродовж останніх років у сфері розвитку та закупівель озброєнь. А саме: часто трапляється «несподіваний перерозподіл» грошових ресурсів, уже зарезервованих на ті чи інші завдання. Особливо часто це стосується нових, високотехнологічних напрямів, невдалих впроваджень яких дуже остерігаються у Генштабі. Та й клопоту з ними набагато більше, ніж зі «зрозумілими закупівлями», наприклад тієї-таки бронетехніки.

У 2014 році про управління військами можна було говорити тільки умовно, — армії катастрофічно бракувало навіть звичайних радіостанцій. Вирівнювати ситуацію взялися IТ-волонтери. З’явилися цифрові карти від групи «Армія SOS», розробки спеціалізованого софту, наприклад програмне рішення для автоматизації роботи артилерії «Кропива» — фактично, військовий планшет, суміщений через Wi-Fi із Motorola. Але свого часу і такі рішення допомагали армії виживати й протистояти російському натиску. Схоже рішення було реалізоване у волонтерській роботі «Дельта». Певна річ, спорадичні зусилля, попри всю їхню епізодичну ефективність, не могли претендувати на формування системи управління озброєнням та військами.

Хоча є унікальні свідчення. Скажімо, офіцер управління автоматизації ЗСУ Юрій Радченко повідомив ЗМІ, що до появи таких простих софтверних рішень отримання координат відповідь на вогневу провокацію оформлялася десятки хвилин. Звідси гнітючі втрати. А після того, як ті ж таки артилеристи почали використовувати елементарні програми, автоматизуючи розрахунки, реакція на постріл у відповідь становила вже порядку 40 секунд. «Військова інформатизація зберігає життя людей», — підкреслював військовий, посилюючи актуальність переходу від реалізованих кустарних рішень до формування сучасної системи управління. Але навіть у 2020 році рішення після отримання розвідувальної інформації, наприклад від безпілотників, обробляються годинами замість впровадження онлайн-системи обробки та передачі даних. Інакше кажучи, до єдиного інформаційного поля бойових дій ЗСУ ще дуже далеко.

Однак низку дослідно-конструкторських робіт у галузі автоматизації управління ЗСУ було відкрито. Та й іншого виходу в цій сфері немає: якщо засоби зв’язку ще можна імпортувати, то продавати АСУ у світі не заведено. Уже в листопаді 2019 р. Генштаб продемонстрував депутатам профільного комітету Ради і Радбезу готовність деяких елементів Єдиної АСУ ЗСУ, побудованих за принципами НАТОвської концепції. Це АСУ Центру оперативного управління («Дзвін-АС»), АСУ бойового управління ПС ЗСУ «Ореанда ПС» і АСУ тактичної ланки управління («Простір»).

Для пояснення, «Дзвін-АС» є базовою частиною єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ. Вона охоплює управління та контроль бойовими діями стратегічного, оперативного і частково тактичного рівня. Дозволяє в напівавтоматичному й автоматичному режимах генерувати документи бойового управління, створювати і відстежувати карти, отримувати вичерпні дані про свої війська, наявні розвіддані, дані про війська противника, їх поточне та перспективне забезпечення, а також проводити розрахунки співвідношення сил і засобів, оптимальності їх застосування в різних сценаріях. Важливо, що «Дзвін-АС» —децентралізована система (побудована на безсерверній технології) і продовжує працювати навіть тоді, коли немає каналу зв’язку або він надто слабкий. АСУ «Простір» — автоматизована система управління і сенсорів тактичного рівня (батальйон—рота—взвод—відділення—солдат), що включає засоби автоматичного й напівавтоматичного управління вогнем, сенсорами та засобами розвідки. Вона створена на базі захищених низькошвидкісних і стійких до перешкод засобів зв’язку. Нарешті, «Ореанда-ПС» — захищена АСУ авіацією та засобами протиповітряної оборони. Вона інтегрує комплекси управління авіації, радіотехнічної та авіаційної розвідок, а також засобів ураження і пунктів управління й працює в інтеграції з «Дзвін-АС». При цьому дозволяє на третину зменшувати чисельність оперативно-особового складу, багатократно скорочує час планування на постановку й виконання бойових завдань. На час демонстрації ДКР «Ореанда-ПС» уже була завершена, але, на думку військових, потребувала певного доопрацювання.

Зазначені АСУ тестувалися під час чотирьох навчань і показали, що швидкість прийняття рішень зменшується до лічених секунд. Тоді, в листопаді 2019 року, заступник начальника Генштабу генерал-лейтенант Радіон Тимошенко досить чітко оцінив перспективи АСУ: «…всі елементи в рамках створення системи автоматизації ЗСУ замкнені, а в січні—лютому 2020 року цілком можливе впровадження нових систем в експлуатацію». Генерал повідомив, що комплекси засобів автоматизації створюють єдину вертикаль, наприклад у реалізованій роботі «Ореанда-ПС», від пункту управління до пускової установки. Це вже цілком реальне локальне досягнення, тим більше розроблені для повітряних сил ЗСУ комплекси засобів автоматизації адаптовані й для сухопутних військ. Генерал Тимошенко також зазначив, що АСУ «Дзвін-АС» і «Простір» повністю адаптовані й готові до інтеграції в ЄАСУ. «У Генштабі вже розгорнуто пункт управління, що повністю працює в автономному режимі. Обмін інформацією, який раніше здійснювався впродовж 4–6 годин, тепер забирає 20–30 секунд», — запевнив тоді заступник начальника Генштабу ЗСУ.

До цього можна додати, що Держпрограмою розвитку ЗСУ на період до кінця 2020 р. передбачено створення стаціонарних захищених пунктів управління для стратегічного рівня та військового управління оперативного рівня. З метою автоматизації системи оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження українська армія має перейти на відому систему C4ISR. Планувалося, що 2020 р. ЗСУ реалізують можливість узяти на озброєння ЄАСУ — єдину автоматизовану систему управління — і зроблять істотний крок до цифрової армії, про яку багато говорили у 2019-му. Упродовж 2020 р. планувалося ввести в експлуатацію 12 нових об’єктів ЄАСУ ЗСУ, що, за оцінками фахівців, має коштувати не більш як 1 млрд грн.

Але, на жаль, плани все ще не реалізовуються. По всьому фронту автоматизації поки що йдуть лише ті роботи, які були замовлені у 2019 р. і вчасно не оплачені попереднім керівництвом Міноборони. Про продовження та активізацію цього напряму — поки що мовчок. Генштаб, схоже, сумнівається в пріоритетності високотехнологічних робіт, традиційно роблячи ставки на «залізо», закупівлі якого легко пояснити. Адже більшість робіт у сфері автоматизації управління перебувають на етапі ескізних проєктів і експериментальних макетних зразків. На думку розробників, за умови безперебійного фінансування, тільки через пару років можна буде всерйоз говорити про побудову системи, більш-менш порівнянної з російським аналогом. Для цього потрібні зусилля та послідовність, чого, на жаль, катастрофічно бракує. Між іншим, рік тому (18 липня 2019 р.) було підписано протокол Координаційної ради з питань впровадження інформаційних технологій і створення ЄАСУ ЗСУ. У ньому, серед іншого, зафіксовано, що ДКР «Ореанда-ПС» завершено, «Дзвін-АС» і «Простір» — будуть продовжені, а також відкрито кілька нових ДКР для побудови стійкої системи управління військами: «Логістика IT», «Регламент IT», «Базис», «Сфера», «Артилерія IT», «Радник». Усі ці назви згадуються лише для того, щоб підкреслити: фронт робіт для створення ЄАСУ був розгорнутий чималий (по суті — з АСУ всіх видів і родів ЗСУ), а з реальних, але здоланних проблем називали хіба що сумісність деяких складових ЄАСУ. Тим часом у протоколі визнано, що вже створені основні сервіси управління військами повністю адаптовані до всієї архітектури ЗСУ, можуть використовуватися і на тактичному рівні, наприклад в артилерії. Втім, уже тоді начальник управління розвитку автоматизації ЗСУ Віктор Артихович зізнався, що стан фінансування не дозволяє створювати нові та впроваджувати у ЗСУ взяті на озброєння автоматизовані системи, комплекси й засоби автоматизації. А в протоколі між іншим згадано, що з Управління розвитку автоматизації ЗСУ Генштаб зняв 200 млн грн у рамках перерозподілу коштів — на користь інших, як сказано, «зрозумілих» закупівель.

У 2019 р. відбулися три демонстрації засобів автоматизації макета ЄАСУ ЗСУ на базі згаданих рішень. Фінансування було реалізоване на рівні 20% від визначених раніше потреб.

Але 2020 рік поки що не містить натяків на проривні досягнення в галузі управління військами та ЗСУ загалом. Генштаб, формуючи потреби, не спланував, практично, нічого, що виходить за рамки ліквідації «хвостів» 2019-го. Ресурси на розвиток автоматизації управління військами, практично, не передбачені. До речі, і щодо зв’язку все виглядає ріденько: вирішивши закуповувати американські засоби зв’язку Harris, Генштаб запросив їх приблизно на два батальйони. З такими темпами армія буде переоснащуватися два десятки років, не менше. Але є ще більш гнітюча інформація. Наприклад, про те, що закуплені в Ізраїлі засоби зв’язку Elbit Systems (на вимогу української сторони, ізраїльтяни оснастили ними одну бригаду) не використовуються, як стверджують джерела в армії, «через технічну складність». Не менш трагікомічною видається історія і з турецькими засобами зв’язку компанії Aselsan, яких у підрозділах ЗСУ уникають і навіть подейкують про відмову від них через нібито перебої, зокрема на бронеоб’єктах. Тим часом на повірку виявляється, що проблеми зі зв’язком виникають через старі шоломофони, застарілу радянську проводку та древні датчики. Такі нюанси, як мінімум, насторожують. Особливо коли врахувати, що в Білій книзі (2018) у розділі «Удосконалення системи управління ЗС» чітко названі головні зусилля на майбутнє: «розвиток автоматизації військового управління» і «переоснащення мобільної та стаціонарної компонент системи зв’язку на цифрову платформу».

Навіть побіжний неозброєний погляд на системи управління де-факто протидіючих сторін свідчить не на користь України.

РФ дедалі більше зіштовхується з технологічними проблемами, її розробки затягуються, а згадана вище мережа АСУ реалізована далеко не повсюди, а лише на стратегічних ділянках.

Однак проблема України якраз у тому, що вона на такому самому вузловому перехресті. На етапі війни і протистояння Росії військове керівництво України сповідувало консервативний підхід, будуючи у 2014–2020 роках, по суті, «маленьку радянську армію».

Нині керівництву України є сенс кардинально переглянути підходи до автоматизації процесів оперативного (бойового) управління у ЗСУ, що може на 30–40% підвищити ефективність застосування сил та засобів армії. Більше того, Україна як IT-держава здатна за два-три роки здійснити стрибок, на який в інших країн у сфері автоматизації управління військами пішло 15–20 років.