Реформа “оборонки” як ключовий виклик новому президентові

Без перебільшення, проблема оперативної зміни формули розвитку оборонної промисловості є одним з головних фронтів для нового очільника держави.

Без перебільшення, проблема оперативної зміни формули розвитку оборонної промисловості є одним з головних фронтів для нового очільника держави.

По-перше тому, що від успіхів ОПК залежать темпи нарощування оборонного потенціалу країни і створення реального щита для стримування агресії Кремля. По-друге, від оборонно-промислової конструкції залежить прихід у країну іноземних інвесторів та іноземних технологій — і це не тільки питання сучасної зброї, а й парадигма виживання і розвитку наукоємних галузей, насамперед авіабудування і космосу. По-третє, саме ОПК значною мірою став гробарем подальших президентських амбіцій Петра Порошенка, чиє управління “оборонкою” в ручному режимі перетворилося на закритий шлагбаум для будь-яких інвесторів.

Залишити для себе блюзнірську для ОПК схему Саламатіна—Януковича було для президента Порошенка не тільки непробачним прорахунком, а й точкою відліку накопичення негативу та роздратування у професійному середовищі. Нарешті, беручи до уваги надзвичайну настороженість військового та оборонно-промислового середовища до нового очільника держави, для нього оперативно дати зелене світло реальній реформі ОПК могло би стати справжнім кроком до успіху. А ще — ходом конем у налагодженні мостів для нормального співробітництва з парламентом.

Нині досвідчені у політичній алгебрі парламентарі напевне ж мають намір узяти ініціативу у свої руки. Йдеться про те, що за кілька днів до другого туру секретар Радбезу Олександр Турчинов і голова профільного комітету Верховної Ради України Сергій Пашинський ініціювали підготовку та реєстрацію в парламенті проекту закону України (ПЗУ), що передбачає “докорінну реформу” ОПК країни, суть якої полягає у прихованні їхньої власної ролі й участі в корупції в оборонці, а також ролі та участі президента і його оточення в корупційних схемах.

Про підтримку в цілому: нотатки на полях

Під час презентації ідеї під дахом РНБОУ запрошені чиновники військового відомства, Мінекономрозвитку, приватної оборонної промисловості та експерти (усі, крім керівництва ДК “Укроборонпром”) підтримали законодавчі ініціативи в цілому. Не підтримати було неможливо: присутні почули те, про що більшість мріяла протягом останніх п’яти років. Серед іншого, ПЗУ передбачає позбавлення ДК “Укроборонпром” не властивих йому функцій державного управління та створення в уряді центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), який займатиметься державною оборонно-промисловою політикою та координацією діяльності оборонної промисловості (24.04.2019 р. Кабмін затвердив розширення повноважень для департаменту Мінекономрозвитку, що є прообразом ЦОВВ. — В.Б.). Має змінитися формула формування держоборонзамовлення (ДОЗ), в основу якої буде покладено впровадження відповідної директиви ЄС. “Будуть внесені докорінні зміни до Закону “Про держтаємницю”, і фактично 70% держоборонзамовлення не підпадатиме під Закон “Про держтаємницю”, — повідомив С.Пашинський кількома днями пізніше, 22 квітня, на погодженні ПЗУ в парламенті, і додав потім: “Ми фактично скасовуємо Закон Януковича про особливості управління підприємствами ВПК. Нагадаю, що цей закон Янукович підписав 2011 року, на мою думку, виключно з метою координації корупційних потоків”. Навіть не здивований тим, що голова профільного комітету Верховної Ради С.Пашинський не знає, що гриф таємності оборонного замовлення регулюється зовсім не Законом “Про держтаємницю”, а встановлюється всього лише відомчим актом СБУ. При бажанні щось розсекретити, а тим більше оборонне замовлення, це можна зробити й без внесення змін до закону. Як збираються панове законодавці позбавляти ДК “Укроборонпром” функцій державного управління, якщо в згаданому законі таких функцій у цього підприємства немає?

Пропоную запам’ятати останню частину висловлювання голови профільного комітету ВРУ. Парламентарій де-факто повідомив, що команда президента Порошенка впродовж п’яти років займалася “координацією корупційних потоків”.

ПЗУ ініціатори сподіваються зареєструвати вже цього тижня. Звичайно, на перший погляд ПЗУ видається революційним: відправити в архів період “ручного керування оборонкою” разом із тим, хто впродовж п’яти років тримав палець на пульті управління. Але чи все так просто й однозначно з ОПК?

Якщо говорити по суті справи, то центр управління всім ОПК як господарською конструкцією мав справді бути в структурі виконавчої влади. Але що стосується військово-технічного співробітництва (ВТС), то навряд чи хтось сумніватиметься, що ця сфера є частиною міжнародного співробітництва держави і, згідно з Конституцією, належить до сфери повноважень президента. Цілком імовірно, очільника держави можуть “відключити” від цих завдань ще до реалізації наміру перенести центр управління самою державою в парламент і повністю переформатувати механізм управління ОПК і ВТС. Добре це чи погано, оцінити в наявних умовах передачі президентської влади поки що не випадає — усе, як у нас завжди буває, залежатиме від конкретних осіб. Іншими словами, якщо президентська вертикаль виявиться досить сильною, конфлікт у цьому сегменті може спалахнути від будь-якої іскри.

Але є ризики й у розділі “змісту” ПЗУ. Пропоную розглянути їх за значущістю ризиків.

ЦОВВ і “конструкція оборонки”

Якщо пильніше поглянути на ситуацію навколо нового ПЗУ, можуть збентежити як мінімум два нюанси.

По-перше, передбачено створення ЦОВВ не як окремого міністерства, а як агентства або держкомітету. Причому, згідно з коментарем секретаря РНБО Турчинова, не передбачається, щоб керівник ЦОВВ був віце-прем’єр-міністром. Хоча Турчинов переконаний, що питання життєдіяльності ОПК певною мірою і так координуватимуться першим віце-прем’єром. Таке розмите формулювання викликає питання.

Експерти ЦДАКР з самого початку наполягали, що, беручи до уваги 16 наявних замовників в особі різних міністерств і відомств, керівник такого органу не може не бути членом уряду. Початок 2018 року виявився чудовою картинкою множення досягнень лобістів “оборонки” на нуль: коли вся “оборонка” святкувала перемогу в питанні збільшення норми прибутку для вироблених озброєнь і військової техніки (ОВТ), міністр оборони під час першого ж засідання Кабміну голосом (!) скасував це положення і повернув ситуацію в старе русло. Чи міг керівник профільного департаменту Мінекономрозвитку завадити військовому міністру — запитання риторичне. Надалі таких запитань будуть десятки.

Але ще більше змушує задуматися заява С.Пашинського в парламенті 22 квітня: “Згідно з уже прийнятим Законом “Про національну безпеку”, Кабмін має створити орган центральної виконавчої влади для контролю, координації, і всі підприємства “Оборонпрому” шляхом створення профільних, вертикально інтегрованих холдингів повинні координуватися, згідно з Конституцією, Кабінетом Міністрів України”. Тобто, якщо дослівно трактувати виступ голови профільного парламентського комітету, ідеться про перепідпорядкування КМУ тільки підприємств ДК “Укроборонпром”. Але… промисловці слушно вказують, що реформа ОПК — це далеко не тільки реформа “Укроборонпрому”. Особливо коли врахувати, що вже добрих кілька років приватні підприємства виконують близько 60% ДОЗ. Та й крім “Укроборонпрому” є кілька десятків підприємств інших міністерств і відомств. Інакше кажучи, є реальні ризики в тому, щоб новоявлений ЦОВВ просто не підмінив собою сам “Укроборонпром”. До речі, хочемо ми того чи ні, але “Укроборонпром” із хитромудрого штучного утворення за роки війни перетворився на вітчизняний бренд. Поганий він чи хороший — запитання до влади.

Отже, сподівання на те, що ЦОВВ візьме на себе функції визначення, яку зброю Україна створює сама, яку в партнерстві і яку купує, можуть не виправдатися. Оновлена система ризикує виявитися такою ж розбалансованою, як і нинішня. Тим більше що ПЗУ ніяк не відповідає на низку вкрай гострих запитань. Як створити механізм залучення в згадані холдинги приватних підприємств? Як буде побудована система відбору та фінансування перспективних технологій? Якими будуть взаємини ЦОВВ з оборонними підприємствами інших відомств?

На ділі ж оборонно-промислове співтовариство давно дало свої обґрунтовані відповіді на те, як забезпечити розвиток національного ОПК. Написане нижче не претендує на абсолютну істину, але може бути точкою відліку при підготовці ключових рішень.

ОПК. Ключові принципи розвитку

Повноваження ЦОВВ мають поширюватися на всі підприємства країни, незалежно від форми власності, які бажають узяти участь у ДОЗ або займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Рівень керівництва ЦОВВ — перший віце-прем’єр-міністр або профільний віце-прем’єр-міністр. ЦОВВ формується шляхом створення міністерства (умовно його можна назвати Міністерством промислової політики — МПП) у кілька етапів. Основною метою вдосконалення системи формування та виконання ДОЗ має стати забезпечення належного трирічного планування потреб і перспектив закупівлі на прозорих конкурентних принципах.

Формування ЦОВВ може розпочатися з посилення повноважень профільного департаменту Мінекономрозвитку і у реалізації державної оборонно-промислової політики. Після отримання статусу міністерства реалізується заплановане реформування ДК “Укроборонпром”, у процесі якого концерн позбувається адміністративних регуляторних функцій і завершує формування спеціалізованих оборонних холдингів.

З метою роз’єднання ВТС і ОПК ДК “Укрспецекспорт” та інші спеціальні експортери мають бути виведені з ДК “Укроборонпром” і підпорядковані безпосередньо віце-прем’єр-міністру — міністру МПП. Однак рішення щодо експорту завершених систем ОВТ, а також реалізації міжнародних проектів або створення міжнародних структур реалізуються в рамках указів президента України після опрацювання рішень і рекомендацій Міжвідомчої комісії з питань політики ВТС та експортного контролю при президентові України (у складі РНБОУ).