Шлях до власного «залізного купола»

Cтворення потужної системи протиповітряної (ППО) та протиракетної оборони (ПРО) – один з головних безпекових пріоритетів України. Найважливішими з «вихідних даних» залишаються: по-перше, ППО та ПРО є найбільш вразливими елементами всієї оборони; по-друге, придбати швидко іноземне практично неможливо (та й ніхто не поспішає тут Україні допомогти); по-третє, в Україні історично ніколи не розроблялися та не вироблялися засоби ППО-ПРО.

Але… на виставці «Зброя та Безпека – 2021» ДежККБ «Луч» наважилося представити проєкт першого в історії України вітчизняного зенітного ракетного комплексу дальністю дії до 30 км – як уніфіковану модульну ракету «земля-повітря» середньої дальності під назвою «Корал». А приватна компанія «Радіонікс», яка під час виставки продемонструвала кілька нових головок самонаведення для ракет, розробила й активну головку самонаведення саме для цієї перспективної ракети. Створення мізків для ракет дозволило Україні суттєво просунутися в розробках зброї, яку раніше було неможливо виробляти без Росії.

Насправді проєкт ЗРК не є несподіванкою: ДержККБ «Луч» захистив відповідний аванпроєкт ще у 2016 році. А генеральний конструктор – генеральний директор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов не випускав тематику ППО-ПРО вже досить тривалий час – він, до речі, є генеральним конструктором зі створення та модернізації зенітних ракетних систем і комплексів протиповітряної оборони. Інша річ, що військове відомство охоче купило б щось готове, а не те, що може з’явитися через певний час. Так було майже завжди. Але не цього разу. Очільник «Луча» наголосив, що такий складний комплекс неможливо зробити за свої обігові кошти.

За словами Олега Коростельова, ще у квітні ДержККБ «Луч» запропонувало Міністерству оборони низку проєктів, зокрема, ЗРК ближньої дії, а також протиповітряні системи та комплекси малої та середньої дальності. Найважливіше в цих проєктах те, що ключові рішення для створення ракет і контурів управління такими ЗРК уже відпрацьовано як у зразках, які серійно виробляють для нашої армії, так і в тих, які виконують у рамках контрактів для закордонних замовників.

В інтерв’ю «Security Talks з Валентином Бадраком» Олег Коростельов зазначив, що український ЗРК середньої дальності може бути створений уже за два роки: близько 70% майбутнього комплексу вже розроблено. І це не єдина позитивна новина. Нині можна говорити про підтримку з боку замовника – Міноборони братиме участь у фінансуванні цього проєкту. Тож тепер справа за стабільним державним фінансуванням розробки.

«Усі випробування, всі технічні вимоги повинні визначатися замовником, і тільки тоді цей комплекс має право на життя. Тому самостійно, аматорськи ми тут не збиралися нічого робити. Ми захистили аванпроєкт цього комплексу, замовник визнав його позитивним, підписав акт. Тому ми сподіваємося на продовження роботи, – зауважив Олег Коростельов. – Практично в нас уже є все. У нас є станції виявлення і цілевказівки, у нас є основні складові частини ракети, у нас є програми й алгоритми, які забезпечують саме цю структуру комплексу. У нас, урешті-решт, є навіть платформи командної та пускової машини, які забезпечать уже напрацьовані технічні рішення для транспортування та пуску ракети».

Українська ракета «Корал», яка матиме вертикальний старт, буде здатна знищувати не тільки будь-які аеродинамічні цілі, але й балістичні ракети.

Нарешті, надзвичайною подією стала розробка для ракети «Корал» нової активної головки самонаведення «Онікс». Приватна компанія «Радіонікс» розробила її для ракет «земля-повітря» та «повітря-повітря». Директор компанії «Радіонікс» Станіслав Зав’ялов не робить таємниці з того, що певним поштовхом до цієї розробки став зовнішній контракт в інтересах Ефіопії.

Зокрема, протягом кількох років українська команда з таких відомих підприємств, як ДержККБ «Луч» і два приватні підприємства «Радіонікс» і «Рамзай», спільно модернізували сім ЗРК С-125 «Печора». Цікаво, що раніше комплекс «Печора» мав максимальну дальність ураження повітряної цілі 17,8 км, а от робота українських компаній призвела до того, що після модернізації вона зросла аж до 45 км. Саме протягом виконання проекту «Радіоніксу» вдалося створити активну головку самонаведення ракети. А модернізований ЗРК С-125МЕ-2 (Тана) наблизився за характеристиками до ЗРК новішого покоління – «Бук».

Ось чому вітчизняні експерти в галузі безпеки наполягають, що Україна не тільки може, але й повинна  створити власний Patriot. Напрацювання тут уже чималі. Ба більше, таке завдання для вітчизняного оборонно-промислового комплексу передбачено візією Повітряних сил ЗСУ. Зокрема, український зенітний ракетний комплекс середньої та високої дальності має бути створений до 2030-2035 років. Однак насправді це можна зробити набагато скоріше – якщо вивести ракетну програму в окрему державну цільову програму, що фінансувалася б безвідносно від формування державного оборонного замовлення. Це був би найбільш вагомий і логічний крок до створення ракетного неядерного щита стримування – з ракетними комплексами «земля-земля» («поверхня-поверхня»), «земля-повітря», «повітря-повітря».

Наразі комплекси великої дальності (понад 100 км) і середньої дальності (від 20 до 100 км)  розглядаються як засіб оборони від балістичних цілей – тактичних, оперативно-тактичних і ракет середньої дальності, крилатих ракет, а також удосконалюються в напрямку нарощування можливостей з ураження максимально можливої кількості аеродинамічних цілей. Комплекси ближньої дії (до 10 км) і малої дальності (від 10 до 20 км) розвиваються в напрямку надання їм можливостей з ураження високоточної зброї, а також артилерійських снарядів і ракет малої дальності (включно з РСЗВ). Новою тенденцією є інтеграція зенітних ракетних систем різних діапазонів дальності в одному комплексі. Її ж відображенням є створення комбінованих зенітних ракетно-артилерійських комплексів ближньої дії й малої дальності.

У світі не так багато країн, які розробляють власні ЗРК. Зокрема, окрім США, ЄС, Китаю та Росії, є ще Ізраїль і Японія. Усі вони виділяють величезні кошти на реалізацію оборонних програм. Однак для України, яка зіштовхнулася з агресією сусідньої Росії, тепер справа честі увійти в «ракетний клуб». Тим більше, що великий шлях вже вдалося пройти – під час розробок і налагодження виробництва крилатих ракет «Нептун».

І річ не тільки у фінансуванні програми. Нині Україна стрімко продовжує нарощувати технологічні можливості – за рахунок зовнішніх контрактів. Скажімо, згаданий вже «Радіонікс» створив за рахунок замовлення Індії нову пасивну головку самонаведення для ракети «повітря-повітря» Р-27. І це дозволило просунутися в напрямку створення вже нової, активної головки самонаведення для ракети «повітря-повітря» нового покоління. Тож не виключено, що у Збройних силах через кілька років з’явиться ракета «повітря-повітря» «Агат» – нового покоління, а «Радіонікс» зробить для неї головки самонаведення. За словами С. Зав’ялова, розробка ракети «Агат» могла бути завершена через «декілька років», а це суттєво посилило б літаки українських Повітряних сил.