Повільно відбувається імплементація норм прийнятого рік тому Закону України «Про національну безпеку України» (далі – Закон про нацбезпеку). Головним чином це стосується:

• створення більш ефективної об’єднаної системи керівництва та управління силами оборони;
• осучаснення систем оборонного планування і управління оборонними ресурсами;
• удосконалення планування оборони і застосування сил оборони;
• трансформації складу Міноборони та бойового складу ЗСУ.

Варто також враховувати, що у грудні 2020 р. завершиться дія основних чинних документів оборонного планування, перш за все Стратегічного оборонного бюлетеня України (СОБУ) та Державної програми розвитку ЗСУ на період до 2020 р. (ДПРЗСУ).

Тому, Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) ще у серпні 2018 р. рекомендував керівництву України якомога швидше започаткувати проведення оборонного огляду, а Міністерству оборони здійснити у стислі терміни (до 2020 р.) черговий цикл оборонного планування.

Адже, для прикладу, у минулому розпочатий у вересні 2008 р. оборонний огляд тривав більше року, а цикл оборонного планування завершився через 5 р. – у 2013 р. Розпочатий у травні 2014 р. наступний оборонний огляд тривав також більше року, а цикл оборонного планування завершився через 3 р. – у 2017 р.

Однак, рішення екс-Президента України П.О. Порошенка щодо проведення оглядів в секторі безпеки і оборони, у тому числі оборонного огляду, було оприлюднено лише 16 травня 2019 р.

Внаслідок цього Міноборони змушено провести згаданий огляд та завершити черговий цикл оборонного планування у вкрай стислі строки, усього за 1,5 р. При цьому необхідно буде спочатку розробити та затвердити Президентом України В.О. Зеленським оновлену Стратегію національної безпеки України, після чого послідовно підготувати на її основі та затвердити Главою держави Стратегію воєнної безпеки України (замість чинної Воєнної доктрини України) і лише потім – нові СОБУ та ДПРЗСУ.

Ще однією проблемою є те, що у 2016-2019 рр. з різних причин не виконано значну кількість визначених у СОБУ та ДПРЗСУ важливих завдань та заходів оборонної реформи. Зокрема, це стосується питань реформування ЗСУ та інших складових сил оборони за принципами і стандартами НАТО, правового та соціального захисту військовослужбовців, учасників бойових дій, військових пенсіонерів і членів їхніх сімей.

Для розв’язання вказаних проблем доцільно запропонувати Президентові України, Кабінету Міністрів України та керівництву Міністерства оборони України здійснити, поряд з іншими, низку наступних першочергових організаційних, законодавчих, фінансових та кадрових кроків, які далі наводяться переважно у пріоритетній та логічній послідовності і лише частково – у хронологічній.

По-перше. Після призначення у встановленому порядку нових Міністра оборони України та начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ, рекомендується Президентові України:

• оновити персональний склад Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) та Воєнного кабінету РНБОУ;
• заявити про рішення Глави держави стосовно завершення у 2019-2020 рр. досягнення цілей, виконання завдань та заходів оборонної реформи і розвитку ЗСУ, передбачених діючими до 2020 р. СОБУ та ДПРЗСУ.

Цілком очікувано, що такі кроки Президента України засвідчать спадковість його воєнної політики у сфері проведення оборонної реформи та розвитку ЗСУ, цілі, завдання і заходи якої у 2015-2016 рр. були визначені спільно із західними партнерами з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття Україною членства в НАТО і ЄС.

Згадані кроки Президента України також створять підстави для уточнення пріоритетів, визначення додаткових завдань та заходів, які сприятимуть більш якісному завершенню оборонної реформи і прискоренню подальшого розвитку ЗСУ.

По-друге. На сьогодні вкрай небезпечною проблемою у державній кадровій політиці залишається так званий «квотний» принцип призначення на керівні посади у силових структурах України. Однак, з цього приводу варто відмітити, що Президент України та новий Міністр оборони не пов’язані у цій справі певними домовленостями з підписантами Коаліційної угоди у Верховній Раді України.

У такій ситуації рекомендується Президентові України надати сприяння Міністру оборони у підборі та формуванні власної команди фахівців, а не політичних призначенців, підготовці і внесенні Прем’єр-міністрові України пропозицій щодо призначення на посади першого заступника та заступників Міністра оборони.

По-третє. Одночасно, на виконання норм абз. другого та останнього ч. 1 статті 26 Закону про нацбезпеку, рекомендується Президентові України доручити Секретарю РНБОУ розробити до грудня ц.р. із залученням Апарату РНБОУ, НІСД, відповідних державних органів, інституцій громадянського суспільства та іноземних експертів проект Стратегії національної безпеки України. Адже ця Стратегія після затвердження має слугувати основую для підготовки документів оборонного планування.

По-четверте. Для реалізації оприлюднених у квітні ц.р. радниками кандидата в Президенти України В.О. Зеленського напрямів його дій у сфері національної безпеки і оборони, рекомендується Президентові України вжити низку заходів з прискорення імплементації норм статей 14-16 Закону про нацбезпеку. Перш за все, доцільно запровадити до кінця 2019 р. (а не з 1 січня 2021 р., як передбачено цим Законом) нову, більш ефективну в умовах стримування і відсічі російській збройній агресії, систему об’єднаного керівництва та управління силами оборони, що здійснюватиметься відповідно до принципів і стандартів, прийнятих державами – членами НАТО.

У цьому контексті слід підкреслити, що таке, певним чином штучне, тривале 4-х річне відтермінування у Законі про нацбезпеку запровадження вказаної нової системи керівництва та управління відбулося, переважно, через певні суто суб’єктивні причини. За неофіційною інформацією наших іноземних партнерів, з якими ми спільно працювали над проектом вказаного закону, на цьому у 2016 р. категорично наполягав екс-начальник Генштабу – Головнокомандувач ЗСУ В.М. Муженко.